Ковалинськими стежинами

"Мій колосок, в тобі іскрить життя,
В тобі сховались радощі і сльози,
Минуле, сьогодення й майбуття,
Проміння сонця і холодні грози.

В тобі мозолі тата й молитва перед сном
В тобі схід сонця й дощова водиця,
І мамині засмаглі руки із серпом,
Недоспанії ночі й вранішня зірниця,

В тобі і вітер й град, і свіжа роса,
Турбота хліборобів й ласка Бога,
І втрачена батьків моїх краса
Й тяжка до паляниці ще дорога.

Мій колосок, дитинства оберіг,
Мій перший ти віночок ще невмілий,
Смачний, запечений, чорничний ти періг,
Моя ти схованка, мій світ і моя сила.

Мій колосок, ти годувальник мій,
Земля вкраїнська ця тебе зростила,
Вплела добра, любові і тепла сувій,
В тебе і серце й душу ще вмістила.

Тож колосиь, родись і йди ти хлібом в хату,
На вишитий рушник святинею лягай
Щоб Україна з року в рік зерном була багата,
Щоб миром і добром пишався рідний край".