Надія, вдячність і любов – дорога до миру | Наука Владики Максима Рябухи у Старуні

29 грудня у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача в селі Старуня відбулися останні у 2025 році молитовні чування. Щоби подякувати Богові за прожитий рік і випросити благословення на рік, що надходить, до Старуні з’їхалися паломники з усього Прикарпаття.

Молитовну програму очолив Владика Максим Рябуха, екзарх Донецький, який прибув до Старуні безпосередньо зі сходу України – з територій, що щоденно зазнають тягаря війни та окупації. Чування розпочалися вечірнею у парафіяльному храмі святих верховних апостолів Петра і Павла. Після молитви владика звернувся до вірних із глибокою духовною наукою, у якій окреслив три ключові слова, що підсумовують прожитий рік і відкривають перспективу майбутнього: надія, вдячність і любов.

«Перша думка – надія»

Розпочинаючи свою науку, владика зауважив, що завершення ювілейного року може здаватися крапкою, закінченням. Однак у Божій логіці завершення не означає порожнечі.

«Коли ми щось закриваємо, здається, що все закінчилось. Але в Бозі закінчення завжди стає початком», – наголосив владика.

Він звернув увагу, що кожна молитва, кожна проща – це не лише перелік прохань, а досвід Божої близькості. Саме ця присутність Бога, Який перебуває поруч у святій тайні, народжує у серці спокій, а з нього – надію.

Ділячись досвідом служіння на Донеччині, владика згадав очі військових і мешканців прифронтових міст – втомлені, але спокійні. У цьому спокої, за його словами, відкривається глибока правда: жодна сила не здатна знищити людське життя, яке перебуває у Божих руках.

Особливу увагу владика звернув на Христа, Який у момент найбільшого болю не перестає молитися. Він закликав вірних перечитати 22-й псалом, слова якого Христос промовляє на хресті:

«Це не крик розпачу. Це глибока молитва довіри, у якій відкривається справжня християнська надія».

«Друга річ – вдячність»

Переходячи до теми вдячності, владика поділився особистими спогадами з життя на прифронтових територіях, де звуки вибухів стають частиною щоденної реальності.

«Там у тебе є лише два виходи: або все віддати Богові, або сходити з розуму», – сказав він.

Озираючись на прожитий рік, владика засвідчив, що попри прогнози страху і знищення, Бог продовжує дарувати життя, зустрічі, збережені долі. Ця реальність, на його переконання, є прямим доказом Божої любові.

«Бог так багато дарує, бо любить. Любов ніколи не є байдужою. Вона довіряє», – підкреслив владика.

Саме з усвідомлення Божої довіри народжується справжня вдячність і нове запитання: у чому Бог розраховує на мене?

«Третє слово – любов»

Відповідаючи на це запитання, владика назвав любов ключем до миру і перемоги.

«Війна є там, де немає любові. Там, де людину ніхто не навчив любити», – наголосив він.

Любов, за словами владики, починається не з великих жестів, а з уміння помічати тих, хто поруч, дивитися в очі, бути присутнім, не красти любов у Бога байдужістю чи мовчанням.

Він підкреслив, що сила і незламність українських воїнів народжується з любові тих, хто чекає, молиться і пам’ятає. Саме ця любов робить диявола безпорадним.

Говорячи про майбутнє, владика застеріг від пасивного очікування миру:

«Бог не питає, що зроблять інші. Бог питає мене: а ти що будеш робити?»

На завершення владика подякував усім за молитви, які підтримують священників, родини і молодь на сході України, зокрема дітей і молодь, що після Різдва мають можливість відпочити та вчитися дивитися у майбутнє, роздумуючи над покликанням до родини за прикладом Пресвятої Богородиці і святого Йосифа.

«Де б ми не були, уся наша Україна є одним великим Божим домом», – підсумував владика, запрошуючи вірних до спільної дороги надії, вдячності й любові.