Осінь на подвір'ї

«Осінь на подвір’ї» — ніжна й атмосферна пісня про зміну пір року, тихе прощання з літом і прихід м’якої, спокійної осені. У ній оживають двори, парки й вулиці, що наповнюються кольорами, прозорим повітрям і легким відлунням дитячих голосів.

Композиція передає особливий настрій осінніх днів: коли світ поволі стихає, думки стають глибшими, а в серці розливається світлий спокій. Пісня створює теплу кінематографічну атмосферу, запрошуючи зупинитися, вдихнути прохолодне повітря й відчути красу моменту.

Це історія про тишу, мрії, очікування й прийняття — про те, як осінь вміє лагідно заколисувати спогади та надихати на нові надії.

Слова пісні:

Чекає літо знову осінь на подвір'ї,
Тепло тендітно наостанок віддає.
Птахи потроху вже збираються у вирій,
В гаях і на озерах прохолодніше стає.

Як подарунок перед довгою зимою
Вбирає осінь все навколо в кольори.
В прозорих парках серед тиші і покою
Ледь чутно шурхіт листя і відгомін дітвори.

В права вступає осінь неквапливо,
Раптово днями огортаючи теплом.
І вітер не набрав ще усієї сили.
Від променів калюжі видаються склом.

Тихенько в серці спокій тугу розважає,
Гойдаючи надій колиску і бажань,
Всі літні плани в скриньку знов складає,
Думки ховаючи в щоденник сподівань.

Між стін сідає сонце й дражнить око -
Ріденьке світло прикидається теплом.
І майже всі пташки уже замовкли,
Ер-бі-ен-бі шукаючи на південь-крапка-ком.

Лінивий вечір розчиняє лід в повітрі,
Бадьорий всім готуючи коктейль.
Між темних хмар встромляє місяц вістря,
З імли вихоплюючи обриси осель.

На ранок іній як холодне павутиння
Вкриває ніжно вулиці пусті й прозорі.
І тягнуться в авто як віск хвилини,
А за вікном мерехкотять дерева голі.