Світ за очі - Холод тебе не візьме

Як йтимеш крізь світ, прориваючи морок - то холод тебе не візьме
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вніде, вкритий гострим розкришеним льодом,
В снігах загубився широкий шлях
Упав від порогу холодного дому,
Розкинувся десь у полях,
Щоб розтанути в темному небі

Відлуння вже звичного болю
Хай вітер степів продер до кісток,
Без нього цей бій не мине

Як йтимеш крізь світ, прориваючи морок
То холод тебе не візьме
Той холод тебе не візьме
Ніколи тебе не візьме

Сліди замело, і краю не видно
Утомлені очі підвів догори
А зорі - то вікна, що рвуть чорний простір
Над світом, що знов потерпає в вогні

А зорі - то вікна, що рвуть чорний простір
Над світом, що знов потерпає в вогні

Хурделиці вий огорне серця стук
Гарячого, повного гніву й жаги
Навколо лиш пустка, один тільки звук
Лишився у пастці із слів з білих снів

Навколо лиш пустка, один тільки звук
Лишився у пастці із слів з білих снів

Уже сотні днів, як час зупинився
Під склом морозами скований світ
Лишилось одне - за життя своє битись
І зціпивши зуби, чекати весни

За волю, любов і життя своє битись
Щоб врешті таки дочекатись весни

З відлунням вже звичного болю
Хай вітер степів продер до кісток
Без нього цей бій не мине

Як йтимеш крізь світ, прориваючи морок
То холод тебе не візьме
Той холод тебе не візьме
Ніколи тебе не візьме