Марічка • Василь Зінкевич • 2021 • Концерт у Національному палаці мистецтв "Україна" 03.10.21

Заспокійлива релакс музика для серця та відпочинку
   • Beautiful Relaxing Music with Ocean Waves ...  
‪@RelaxMusicBox‬
-----------------
Пісня "Марічка" - фінал концерту Василя Зінкевича у Національному палаці мистецтв "Україна", котрий відбувся 3 жовтня 2021 року.

Організато та продюсер - Юрій Квеленков
  / kvelenkov  

Відео з каналу Юрія Квеленкова:
   / @kvelenkov  

Підписатися на канал "Серце України" https://bit.ly/3mcoiqE
-------
•Сам вірш вперше прозвучав зі сцени під час святкування Виходу на полонину влітку 1954 року. Його прочитав сам автор.
•Музика до вірша була написана Степаном Сабадашем в 1955 році.
•В Чернівцях в 1960 році композитором Степаном Сабадашем був створений народний ансамбль, названий «Марічкою» на честь пісні. Двічі народний колектив презентував Україні на різних континентах.
•Пісня присвячена 18-річній Марії Кисилиці, яка в ті роки працювала на лікарняній кухні. Вона сподобалась майбутньому автору слів.
•В довоєнні часи грою Степана Сабадаша замилувалась сама румунська королева, яка пропонувала його перебратись до Бухаресту. Відмовився і залишився в Україні.
•Чи було кохання між автором слів та головною героїнею? Відповіді так ніхто і не отримав.
-------
Відома українська пісня «Марічка» – це яскравий приклад того, як твір, написаний реальними авторами, став народним. Люди вже й забули, хто написав слова, а хто – музику. Композитору Степану Сабадашу и поету Михайлу Ткачу вдалось створити пісню, що протягом десятирічь є музичним символом України, яка протягом всього свого існування відстоює свою свободу і незалежність.

Від появи до того дня, як вона була вперше виконана на високому рівні, пройшло довгих десять років, хоча й прозвучала через п’ять років після написання у виконання студентського квартетом на регіональній сцені. Варто знати, що першим відомим виконавцем став чехословацький головний духовий оркестр Міністерства внутрішніх справ та його соліст Ян Соумар, який заспівав пісню зі столичної сцени.

Пісні «Марічка» випала щаслива доля стати провісником нової національної музичної лірики. Визнані шедеври української пісні «Два кольори». «Ясени», «Пісня про рушник». «Білий сніг на зеленому листі» написані були пізніше.

Саме в цій пісні вперше прозвучало привселюдне пристрасне любовне зізнання, зробивши справжній переворот в часи, коли в пошані були маршові ритми, закличні інтонації та пафосні мелодії. В коханні до реальної україночки зізнавався сам автор.

Так склалося, що мелодійне ім’я Марічка було увічнене Михайлом Коцюбинським в його «Тінях забутих предків», а згодом Сергієм Параджановим у однойменному фільмі. В час появи пісні воно набуло ще більшої популярності.

Михайло Ткач:
Насправді, була така жінка, Марічка, яка працювала у нас в лікарні на кухні, а нас лікар прикріпив до харчоблоку… і він нам віддав приміщення для майбутнього моргу, щоб ми там поставили свої ліжка… А на кухні куховаркою працювала дівчина, яку звали Марічка. Ну і знаєте, як студенти, почали хвалитися, що серед них є поет. Ну і вона пожартувала, хай напише мені вірша, тоді буду вас усіх гарно харчувати. І я прийшов додому і спробував написати. Але сон бере своє, і коли… удосвіта прокинувся і згадав, що мені треба іти звітувати, чи я поет, чи ні. Вона сказала, я хочу перевірити. І ось так вірш написався. З гумором трохи…, з веселим настроєм.
Вона дуже гарна була, хоча я не мав право до неї залицятися, бо я вже був одружений, я дуже рано одружився, але якби я не був одружений, може б у нас щось і вийшло. Але така симпатія між нами була, звичайно. Вона, до речі, ще жива, слава богу,… у місті Путилі ще живе і, кажуть, ще досить ще тримається, гарно дуже виглядає.

В одному з чернівецьких часописів був надрукований вірш молодого автора. Тоді ж з’явилось і оголошення будинку народної творчості про оголошення конкурсу на кращу музику до цього твору. Претендентів було чотири десятки, серед яких обрали музику, автором якої був студент Чернівецького музичного училища Степан Сабадаш. Композитор виграв тим, що була використана частина мелодії до карпатської пісні «На поточку прала, на вербочку клала», відштовхнувшись від якої зумів майстерно розгорнути власну музичну палітру.
-------
Музика: Степан Сабадаш
Слова: Михайло Ткач
Аранжування: Дмитро Гершензон
-------------------------------
В'ється, наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка,
В хаті, що сховалась у зелений бір.

Як із хати вийде, на порозі стане -
Аж блищить красою широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.

Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій
І туди дороги я не знаходжу.

Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду:
"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу."
-------------------