Науковці про Бога. Історія науки

Сьогодні важко уявити світ без автомобілів, телефонів, комп'ютерів, побутової техніки та сотень тисяч високотехнологічних речей. Усього за кілька поколінь наш світ змінився з такою швидкістю, з якою ніколи не змінювався раніше. Коли та як це почалося? Звідки ж справді з’явилася наука? Все це почалося за шістсот років до Різдва Христового з грецьких філософів, які почали шукати небогословську відповідь на існування життя та устрій світу. Однак греки не створили нічого, навіть віддалено схожого на сучасну науку, інакше ми мали б ядерну та космічну епохи вже у 100-му році до Різдва Христового! Греки дивилися на природу переважно просто як на привід потренуватися у чудовій грецькій софістиці. Світ не треба змінювати; його не потрібно використовувати; його лише треба навчитися розуміти. Це була не більше ніж гімнастика для розуму. Тому вони застосовували логічні прийоми дедукції, які самі розробляли, щодо природи та відкривали багато великих та цікавих фактів. Однак це так і не призвело до «епохи науки».

Також не могла сучасна наука виникнути і серед арабів через мусульманську релігію. Праці Аристотеля, які вважалися загубленими для Західного світу, зберігалися у арабів Північної Африки і були повернуті Європі у дванадцятому – тринадцятому століттях. Тільки завдяки тому, що араби мали доступ до цих арістотелівських праць, вони в цілому зробили більший внесок у просування науки взагалі і математики зокрема, ніж європейці у Середні віки.

Щоправда за цей час араби так і не створили жодної реальної галузі наукового знання. Чому? Все через фаталізм, який панує у мусульманській релігії. Якщо все передвизначено, то, очевидно, немає жодного сенсу намагатися впливати на природний світ, щоб щось у ньому змінити, оскільки все в ньому незмінне.

Наука ніколи не могла б виникнути і серед анімістів у Центральній чи Південній Африці або в будь-яких інших куточках світу, тому що вони ніколи не почали б експериментувати з природним світом, адже, на їхню думку, у всьому — у каменях, деревах та тваринах — живуть боги чи духи пращурів.

Не могла виникнути наука і в Індії серед індусів, і в Китаї серед буддистів, адже індуїзм і буддизм вчать, що фізичний світ нереальний, і найбільшою істиною, яку має зрозуміти кожен, є твердження про те, що світ нереальний. Отже, немає сенсу витрачати своє життя на вивчення того, що не є реальністю.

Саме християнське вчення у 16-му ​​столітті дало початок сучасній науці. Насамперед, це вчення про те, що Бог розумний, що Він є джерелом усякої істини, і що наш світ – раціональний. Це створило ґрунт, на якому стало можливо формулювати наукові закони.

Ще однією базовою концепцією, яка призвела до появи науки, була доктрина гріха. Стало зрозуміло, що людина грішна, і питання про гріховність людини та її повну розбещеність вперше було розглянуто серйозно. Реформатори шістнадцятого століття зрозуміли той факт, що всі здібності людини, включаючи розум, перекручені; отже, людський розум не в змозі осягнути всю істину, як самовпевнено вважали греки. Оскільки людина гріховна і має схильність перекручувати істину для задоволення своїх бажань, то розум потребував опори на експеримент. Так з'явилася сучасна наука – суміш судження та досліду, раціоналізму та емпіризму. Саме поєднання індукції та дедукції приводить до науки та всіх її досягнень. Однак християни, підходячи дуже суворо до питання повної розбещеності людини, вважали, що навіть результати, отримані експериментальним шляхом, людина може перекрутити і спрямувати на гріховні цілі. Тому ці результати завжди повинні були розглядатися у світлі Святого Письма.

Чоловік, який вважають творцем наукового методу дослідження явищ, Френсіс Бекон, сказав наступне: «Перед нами розкрито дві книги для нашого навчання, щоб не допустити нашого впадання в оману: перша – це Святе Письмо, яке відкриває нам волю Бога, і друга – це Книга Творіння, яка відкриває Його могутність».

Таким чином, глибоке вивчення цих двох книг – творіння та писаного Слова Творця – і породило сучасну науку.

Тому практично всі науковці з ваших шкільних підручників, засновники різних галузей науки вірили у Бога та вивчали Слово Боже, Біблію.

антисептична хірургія: Джозеф Лістер;
бактеріологія: Луї Пастер;
обчислення: Ісаак Ньютон;
небесна механіка: Йоганн Кеплер;
хімія: Роберт Бойль;
порівняльна анатомія: Жорж Кюв'є;
теорія обчислювальних машин: Чарлз Беббідж;
розмірний аналіз: лорд Релей;
динаміка: Ісаак Ньютон;
електроніка: Джон Амброз Флемінг;
електродинаміка: Джеймс Клерк Максвелл;
електромагнетизм: Майкл Фарадей;
енергетика: Лорд Кельвін;
ентомологія живих комах: Анрі Фабр;
теорія поля: Майкл Фарадей;
гідромеханіка: Джордж Стокс;
галактична астрономія: сер Вільям Гершель;
газова динаміка: Роберт Бойль;
генетика: Грегор Мендель;
геологія льодовиків: Луї Агассіз;
гінекологія: Джеймс Сімпсон;
гідрографія: Метью Морі;
гідростатика: Блез Паскаль;