Синдром Кесслера.

Синдром Кесслера — це гіпотетичний сценарій, запропонований астрофізиком Дональдом Дж. Кесслером у 1978 році, який описує ланцюгову реакцію зіткнень космічного сміття на орбіті Землі.
Згідно з цією концепцією, зіткнення між об’єктами на орбіті може створити хмару уламків, які, своєю чергою, стикатимуться з іншими супутниками чи сміттям, породжуючи ще більше уламків.
Цей процес може стати самопідтримувальним, різко збільшуючи кількість сміття і роблячи певні орбіти непридатними для використання супутників на десятиліття чи навіть століття.

Основні моменти:

Причина: Висока щільність об’єктів на низькій навколоземній орбіті (LEO), особливо в діапазоні 800–1500 км.
Наслідки: Загроза для супутників, космічних станцій і пілотованих місій через ризик зіткнень.

Ситуація наразі: На орбіті відстежується близько 27 000 об’єктів (розміром понад 10 см), але мільйони дрібних частинок (менше 1 см) також становлять небезпеку.

Рішення: Розробка технологій для прибирання сміття (наприклад, сітки, лазери, "космічні прибиральники"), вдосконалення управління орбітами та міжнародна співпраця.

Синдром Кесслера ще не реалізувався повною мірою, але такі інциденти, як зіткнення супутників "Космос-2251" і "Iridium 33" у 2009 році, підтверджують реальність загрози.