Національний Прапор

ЗАКАРПАТСЬКІЙ МОЛОДІ
Піднявся рідний стяг ізнов,
Карпатський вітер ним колише,
А сяйво сонця із-за хмар,
На йому літерами пише:
Вперед, вперед!
Свій соняшио-блакитний стяг,
Ви сильно в двох руках держіте,
А прийде вихор звідкіля —
Прапор ви кріпко бережіте,
Щоб не зваливсь.
Щоб буйний вітер не зірвав,
З болотом бурі не змішали,
Щоби незванні без нас
Про нашу долю не рішали,
А ми самі!
Срібну Землю — Рідний Край,
Не зрадьте, не продайте,
Не забувайте за народ,
На Рідне Слово пам’ятайте,
Вперед, вперед!
А працю вмійте шанувать,
Громадську, величаву,
Все лиш з народом і за народ,
За волю, честь і славу,
Вперед, вперед!
(Із збірки «Тобі Рідний краю», Ужгород 1936)



"У XVIII ст. жовта-блакитна барви домiнували навiть у побутi. Як свiдчили сучасники, одяг козакiв цього часу мав нацiональнi кольори: гайдамаки iонти були вдягнутi в жовтi жупани i синi шаровари пiдчас повстання 1768 р." ("Українське народознавство". Г. Лозко. с. 228. "Зодiак-Еко". К., 1995.).

Cпівець української Визвольної революції видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:
"Українське військо,
мов з могили встало,
Загриміло в бубни,
в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор
сонячно-блакитний,
Прапор України!
Рідний, заповітний!

Хай Буде!"

Ще в березнi 1914 р. на столiття Дня народження Т.Г.Шевченка, незважаючи на заборону росiйського уряду, київське студентство вийшло на демонстрацiю пiд жовто-блакитними прапорами. 25 березня 1917 р. жовто-блакитнi та малиновi прапори майорiли також i на двадцятитисячнiй манiфестацiї в Петроградi. Не випадково в 1917 р. пiднятi жовто-блакитнi прапори з окопiв протилежних воюючих армiй росiйської та нiмецько-австрiйської iмперiй призвели до всесвiтньо унiкального феномену - братання українцiв на нейтральнiй смузi.

Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипільці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор'я за три тисячоліття до н. е., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному вигляді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синє домінувало над жовтим.


Міста цвітуть, блакить ясніє,
Ллє сонце золото згори
А над хатами наша мрія:
Жовто-блакитні прапори.
Олександр Олесь

За стандартною моделлю RGB (скорочено від англ. Red, Green, Blue — червоний, зелений, синій) синій колір має значення (0, 0, 255).


«Різні культури та ідеології вибирають для себе в якості символу різні кольори. Іудаїзм – синій, іслам – зелений, матеріалізм (соціалізм, комунізм) – червоний» (Пинхас Полонский. И флаг наш бело-голубой. Комментарий к Торе).


1918 року Сосюра став добровольцем петлюрівського Гайдамацького коша Слобідської України.Сосюра був у військах УНР – у Третьому гайдамацькому полку отамана Волоха. Розповідають, що саме коштом цього отамана вийшла перша збірка Володимира Сосюри – "Вірші на крові".

Одним із найбільш пам’ятних для Сосюри боїв став поєдинок з червоними за станцію Христинівка на Черкащині. Гайдамаки зіткнулися тут з добре озброєними матросами "Сєдьмого совполка".

Цей бій на станції Христинівка Сосюра описав у своєму вірші:
"Бій відлунав,
жовто-сині знамена
затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
сам курінний підійшов…"


у книзі “При джерелах боротьби” Миколи Ковалевського – українського політичного діяча, члена Української Центральної Ради: “Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами.”

За православними канонами іконописання, які прийшли до нас з Візантії, золотий (жовтий) колір символізує Творця, Вищу духовність, а синій – земне, свободу вибору, яку ми отримали в дарунок від Бога.


Різниченко Василь. Герб України, 1917, Звенигородка, друкарня Х.Л. Улицького.

...: тоді як колір прапорів та емблемів наших в маніфестаціях 16 і 19 березня 1917 року був майже виключно жовтоблакитний ...