Батько МАЄ ПРАВО: як судам не подобаються діти

Батько МАЄ ПРАВО (‪@БАТЬКОМАЄПРАВО‬) - це єдина організація в Україні, яка займається захистом прав дитини на проживання з батьком після розпаду сім'ї. Спори щодо місця проживання дитини з батьком є надскладними через гендерну упередженість системи. Державна система фактично надає матерями абсолютну монополію на дітей після розлучення. У судових процесах судді керуються власними забаганками, а не Законом і саме тому виграти суд по місцю проживання дитини з батьком українському батьку дуже складно. Дуже складно, але це не є неможливим. Ми постійно застосовуємо нові підходи до судових процесів. Останні два роки ми намагаємось надати більше прав дітям під час судових процесів при вирішенні їх долі. Ми вводили дітей третіми особами з самостійними вимогами, подавали апеляції від імені дітей та застосовували ще ряд іновації. Що робили суди? Суди дуже бояться дітей. Бояться участі дітей у судових процесах. Чому так? Дуже легко суду, не бачачи дитину, віртуально вирішити її долю. І навпаки, дуже складно, дивлячись в очі дитині, приймати рішення всупереч її бажанню чи інтересам.
Судова ситема намагається всіляко запобігти поширенню практики участі дітей у судових процесах. Так недощодано Об'єднана палата Верховного Суду поховала практику участі дітей у судових процесах, що стосуються їх долі, як третіх осіб з самостійними вимогами. ГО "Батько МАЄ ПРАВО" відправить цю спрау до Європейського суду з прав людини.

Не бачачи дитину легше приймати рішення. Черговий кейс, де суд, розглядає долю 13 річної дитини, яка хоче жити з батьком. Неймовірна доказова база на боці батька і повна відсутність доказів з боку матері. Дитина не просто не хоче жити з матір'ю, а й не хоче бачити її.
У цій справі на боці матері тільки корупційна складова і сподівання на жіночу гендерну солідарність суддів.
Дитина подала апеляцію. Суд прийняв апеляційну скаргу і відкрив провадження. Надалі інша колегія, під головуванням заступника голови Київського апеляційного суду Галі Крижанівської, злякашись присутності дитини, винесла ухвалу якою закрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою дитини. Дитина таки прийшла до зали, але судді, вирішили винести ухвалу щодо видалення дитини, вважаючи себе психологами та зробивши припущення, що участь у засіданні дитини нібито може негатино вплинути на дитину всупереч висновкам судової психологічної експертизи. Суд на власний розсуд дійшов думки про те, що і мати і тато є найдорожчими людьми у житті дитини. Цікаво чим керувався суд і яким чином встанолював "дороговизну" батьків і психологічний стан дитини?
Звісно суд навіть не захотів обговорювати це питання зі сторонами. Суд хоче - суд робить. Це характерна риса українського правосуддя, яке раз по разу доводить, що на громадянські права в Україні можна легко покласти болт.

Для уважних знавців права хочемо поставити питання: що не так зробив суд з огляду на вимоги Закону і що буде у настаступному засіданні з боку сторони батька?

Якщо Ви батько і хочете щоб Ваша дитина жила з Вами після розлучення, звертайтесь до ГО "Батько МАЄ ПРАВО" 0672206949