Тарас Шевченко і мелодрама: екранні інтерпретації творів митця

Актуальність літературної творчості Тараса Шевченка періодично підтверджується соціально-історичним процесом, але існують певні світоглядні перепони, аби в суспільній свідомості сучасного українця образи шевченкових героїв постали у вигляді переконливих ментальних і культурних символів. Сучасна українська культура, намагаючись існувати в контексті європейського простору, багато втрачає від непримиримої опозиції – традиції і новаторство. Література Шевченка, за оцінкою сучасного реципієнта, належить до категорії традиційних національно-культурних пріоритетів. Проте розвиток культури, її взаємозв’язок із зовнішніми факторами, визначається її внутрішньою динамікою – тобто рухом культурного досвіду від покоління до покоління. Феномен Шевченка покликаний сьогодні бути трансформованим модерною культурою, інноваційними аспектами художньої творчості та відтворювати актуальні смисли сьогодення.
Сталі, хрестоматійні уявлення про Шевченка-революціонера, Шевченка-символу національної ідеї часто ідеологічними настановами затьмарюють особистість митця, звужують коло його філософських та художніх принципів.

Починаючи зі шкільного підручника літератури, нам знайомий також Шевченко – лірик, «інший Шевченко», якого надихала на творчі пориви не лише соціальна складова людського буття. Його поетичні, драматичні та прозові твори, за жанрово-стильовими ознаками характерні для літературних тенденцій свого часу.

Тож, дискусія навколо екранізацій творів Т. Шевченка має на меті підтвердження того факту, що режисери дійсно відтворювали на екрані мелодраматичний аспект першоджерела. Фільмовий матеріал буде аналізований на предмет специфічних відмінностей у кінематографічній та телевізійній адаптації літературного чи драматичного твору. Зокрема буде акцентовано увагу на декількох екранізаціях драми Т. Шевченка «Назар Стодоля» та порівнянні естетичних особливостей та ідейних акцентів у кожному з фільмів.

Лектор - кінознавець, кандидат мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, Тетяна Журавльова.