Любов до Бога гарантує нам безпеку в Ньому / Ранкові Читання - 24/03/2023

«Якщо проти мене підніметься табір, моє серце не злякається. Якщо проти мене виникне війна, я [на Нього] буду надіятися» (Псал. 27:3).

Нам потрібно палати бажанням відкрити всьому світові, що ми не свої, але належимо Тому, Хто викупив нас за безмежно дорогу ціну. Нехай люди знають, що ми не тільки з почуття обов’язку, але й за власною волею прагнемо прославляти Його у своїх тілах і душах, які належать Богові. Нехай спонукає нас ця велична любов визнавати Христа не лише вустами, але й своїм життям, приносячи плід на славу Божу.

Ми проходимо ворожою територією. Вороги оточують нас звідусіль, намагаючись заважати нашому просуванню. Вони ненавидять Бога й усіх Його послідовників, які носять Його ім’я. Проте наші вороги передусім є Божими ворогами, і хоч вони сильні та підступні, Вождь нашого спасіння, Котрий нас веде, має силу перемогти їх. Як сонце розганяє хмари на своєму шляху, так і Сонце Праведності долає все, що перешкоджає нашому духовному зростанню. Отож ми можемо підбадьоритися душею, споглядаючи невидиме, і тоді з новими силами продовжувати нашу подорож.

Ми можемо без сумніву сказати: «Твоя, Господи, присутність — наша безпека, наше надбання, наша слава, наша радість»... Чи молимося ми про те, щоб Христос ішов і мешкав з нами? Та якщо ми можемо жити в цьому світі й без Христа, Він житиме без нас у тому кращому світі. Коли ж ми приходимо до Нього живою вірою, вигукуючи разом з Яковом: «Не відпущу Тебе»; якщо ми благаємо: «Не відкинь мене від Свого обличчя і не забери від мене Свого Святого Духа», тоді цілком можемо розраховувати на Його обітницю: «Я тебе не покину і не відступлю від тебе!»

Ми не можемо дозволити собі в цьому житті не подбати про велике спасіння, запропоноване нам на таких пільгових умовах. Знання вимог Бога як нашого Отця допоможе нам не ображати Його. У нас з’явиться нездоланне бажання догоджати Йому. Як Божі діти, ми повинні ходити у світлі, бути гідними носити ім’я Бога, Котрий покликав нас у славу — у Своє нетлінне Царство.

Ми колись читали про шляхетного князя, який постійно носив біля серця портрет батька; і коли траплялося щось важливе або йому загрожувала небезпека забути батька, він діставав його портрет, вдивлявся в рідний образ і говорив: «Нехай я не зроблю нічого такого, що було б негідне такого чудового батька». Бог ставить до нас як до християн певні вимоги, і про це нам ні на хвилину не можна забувати...

Божий народ названий вінком, діадемою. Сатана прагне вкрасти скарб Господній, але Бог подбав про те, щоб лукавий не зміг заволодіти ним... Доти, доки в нашому серці живе непохитна довіра до Бога, ми можемо почуватися в цілковитій безпеці, і жодні виверти й хитрощі ворога не зашкодять нам (Лист 8. 1873 р.).