Як прекрасно все те, що Твоє!

Я повсюди Твій чую голос,
Вітер в листі дзвенить і співа,
В серці шепче, немов стиглий колос.

Ті гори, що вкриті мохом,
Ті хвилі, що вкриті піною,
Той берег із гарячим піском,
Те сонце в безкраїй вселенній.

Боже мій, це Ти, це Ти!
Я з Тобою повсюди стрічаюсь.
Коли рву мимохідь я квіти,
Або на чийсь уклін відповідаю.

Я повсюди бачу Твій почерк,
Твій різець і Твою майстерність.
У дитячім погляді — світ і чистість,
І в ромашках, що цвітуть на полі.

Це Ти нам даруєш друзів,
Це Ти навчив нас трудитись.
Тому я бажаю ще дужче
І все частіше, щиріше молиться.

Це Ти мене пісні навчив,
Тому пісня моя не змовкає.
Це Ти Світло в мені запалив,
Що й у вічності не згасає.

Як прекрасно все те, що Твоє!
Перед величчю Твоєю німію.
Це Ти, мій Спаситель, даєш
Все те добре, що я маю.