Спадщина Тернопільщини. Підгорянський оборонний монастир

Підгорянський Спаський монастир чину св. Василія (відомий ще, як Угорницький), що розташований на високому березі Серету поблизу впадіння в нього Гнізни всього в парі кілометрів від Теребовлі – один з тих багаточисельних туристичних об’єктів Тернопілля, який вартий для відвідання, якщо вас вже занесло в Теребовлю. Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком, який на фоні десятків поруйнованих оборонних споруд області виглядає ще дуже навіть привабливо.

Монастир знаходиться в 2-3 кілометрах на південь від Теребовлі. Місце для будівництва монастиря було вибрано на високій горі, розташованій неподалік від злиття річки Серет і її притоки – річки Гнєзно. У наші дні монастир знаходиться на території села Підгора (Подгора), яке до 1939 року носило назву Підгоряни. Однак здавна монастир відносять не стільки до села, скільки до Теребовлі. Саме під назвою «Теребовлянський» монастир найчастіше зустрічається в історичних документах.

Монастир знаходиться в 2-3 кілометрах на південь від Теребовлі. Місце для будівництва монастиря було вибрано на високій горі, розташованій неподалік від злиття річки Серет і її притоки – річки Гнєзно. У наші дні монастир знаходиться на території села Підгора (Подгора), яке до 1939 року носило назву Підгоряни. Однак здавна монастир відносять не стільки до села, скільки до Теребовлі. Саме під назвою «Теребовлянський» монастир найчастіше зустрічається в історичних документах.

Точних відомостей про початковий період виникнення монастиря не збереглося. Ряд істориків вважає, що він міг бути заснований ще в давньоруський період. У 1766 році Севастіян Янковський, прокуратор Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ), пред’явив високой губернії специфікацію документів і фундацій Василіанського монастиря, де значилося, що він був заснований князем Васильком Ростиславовичем (близько 1066 – 1 124) і його братом Володарем (? – 1124) .

16 століття. Деякі дослідники вважають, що монастир в цей період уже існував.

17 століття. Перші збережені письмові джерела, які проливають світло на історію монастиря, датуються цим періодом. Документи більш раннього періоду або не збереглися, або не відомі. Ймовірно, своє друге народження монастир переживає на початку 17 століття.