Прокуратори України. Петро Шелест

FILM.UA, Україна

"Директор України" Петро Шелест (*14 лютого 1908 село Андріївка Зміївського повіту Харківської губернії — †22 січня 1996, Москва)

Петра Шелеста шанобливо називали "Директор України". Міцний господарник, він керував республікою протягом десяти років - з 1963 по 1972 рік і підняв економіку України до небувалих висот, залишивши позаду всі інші радянські республіки.
У цій людині в концентрованому вигляді були представлені всі національні риси - природна кмітливість, чіпкий розум, хитрість, спритність і практичність.
Шелест був одним з учасників "антихрущовської змови" та ініціатором введення радянських військ до Чехословаччини.
Він прожив 88 років і дотримав дане самому собі слово - пережити всіх своїх ворогів.

Прокураторы Украины. Пётр Шелест

Петра Шелеста уважительно называли "Директор Украины". Крепкий хозяйственник, он руководил республикой в течение десяти лет - с 1963 по 1972 год и поднял экономику Украины до небывалых высот, оставив позади все остальные советские республики. В этом человеке в концентрированном виде предстали все национальные черты - природная смекалка, цепкий ум, хитрость, изворотливость и практичность. Шелест был одним из участников "антихрущевского заговора" и инициатором ввода советских войск в Чехословакию. Он прожил 88 лет и сдержал данное самому себе слово - пережить всех своих врагов.

Своєю кар'єрою завдячував підтримці з боку М. Хрущова і М. Підгорного, хоча у 1964 року разом з М. Підгорним відіграв важливу роль в усуненні М. Хрущова від влади (про що згодом шкодував).
Перебуваючи на посту першого секретаря ЦК КПУ, придушував прояви дисидентського руху в Україні.
Вагомими були його виступи на захист прав української мови в шкільній освіті, друкуванні газет, журналів і книжок. Захищав від звинувачення в націоналізмі окремих українських діячів культури (зокрема, О. Гончара, І. Дзюбу). Деякі західні дослідники (Я. Пеленський, І. Лисяк-Рудницький, Н. Саварин) вважали, що поява книги Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» була інспірована самим Шелестом і відбивала його погляди та позицію українського радянського керівництва. Син Шелеста Віталій згадував: «Цікава ситуація з книгою Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?". Вона була у батька майже настольною. Він її читав, плювався, говорив, що так не можна, я відповідав, що є факти, їх треба осмислювати. Його позиція щодо Дзюби у наших розмовах багаторазово прокручувалася і поступово формувалась».
В книзі «Україна наша радянська» (1970) багато уваги Шелест приділяв важливості вивчення історії України і робив акцент на самобутність українського народу.