Рутенія - Абхазький вальс

Десь на могилах розквітла калина,
Червоним цвітом вона розцвіла.
Там за морями моя Україна -
Рідна, квітуча, кохана земля.

Чого наші могили забуті,
Чого квітів ніхто не несе?
І дівчата не плачуть у скруті,
І священик нас не пом’яне?

Мені сняться абхазькії ночі,
Бачу сірі мухурські дощі.
А прокинувшись знову, я хочу
В сині гори з стрільцями піти.

Чого наші могили забуті,
Чого квітів ніхто не несе?
І дівчата не плачуть у скруті,
І священик нас не пом’яне?

Зустрічаю старих своїх друзів,
Та нема говорити про що.
Мої друзі лежать в синім лузі,
Їм земля покриває чоло.

Чого наші могили забуті,
Чого квітів ніхто не несе?
І дівчата не плачуть у скруті,
І священик нас не пом’яне?

Що шукав тут? Цього я не знаю.
Ні грошей не нажив, ні майна.
Лиш зірки на ковнірах мя сяють -
То стрілецькая доля моя.

Чого наші могили забуті,
Чого квітів ніхто не несе?
І дівчата не плачуть у скруті,
І священик нас не пом’яне?

Десь на могилах розквітла калина,
Червоним цвітом вона розцвіла.
Там за морями моя Україна -
Рідна, кохана, квітуча земля.