Криза влади, чи тимчасова дестабілізація режиму? Ким Зе пожертвує? І при чому тут Єрмак і Тимошенко?

Сьогоднішній день у Верховній Раді викликав у багатьох колег оптимістичні сподівання. Виникає відчуття, що режим внутрішньої окупації дестабілізувався й влада може піти на суттєві поступки або й повністю обсипатися. У Раді зникли навіть голоси на ухвалення бюджету. Не вдається відстояти найпростіші кадрові рішення, З країни фактично втекли секретар РНБО та навіть сам «вєрховний». У повітрі витала розгубленість… А я повторю свою звичну фразу: дуже хочу помилятися, але не поділяю цього ентузіазму. Втікачі повернуться, принаймні, Зе. І, оскільки дестабілізація пішла із нутра цього зібрання суспільного дна, яке разом із Зеленським піднялося із придонного намулу, то й відновити стабільність і монолітність авторитарного правління ресурси поки є в самій владі. І не треба обуреного: а що там опозиція? Єдина опозиційна фракція сьогодні виконала свою функцію на 100%. Щоб відбулися зміни потрібний ще й суспільний тиск, а в нас суцільні ілюзії.

Уже до кінця тижня «верховний утікач від проблем» повернеться й спробує повторити досвід януковича, коли в того під тиском народу дала слабинку його партія регіонів. Тоді в хід пішли крики, погрози й залякування. Те саме повторить і Зе. Цього не буде достатньо. Тоді слуг купуватимуть кривавими грошима. Але ймовірно, що режиму доведеться щось чи когось здавати – скинути баласт, чи скорше, перемістити подразник у тінь. Це про так оспівувану нашими парламентськими коментаторами відставку Єрмака. Не вірю в таке рішення. Але, якщо й так, то що? Він на своїй посаді незаконно узурпує владу. А на посаді радника чи голови якоїсь комісії не те саме буде?

І є недобрі ознаки ще одного варіанту розвитку подій, коли влада навіть може заявити, що виконує вимоги опозиції про відставку уряду й формування коаліції та нового Кабінету Міністрів, який цинічно прозвуть «урядом національної єдності». Сьогодні згадав наприкінці про цю загрозу. І мова не про уламки опзж, а про дещо гірше. А як вам раптовий отакий «об’єднаний» уряд без Євросолідарності, але з Матьківщиною та кремлівською зозулею Тимошенко на посаді прем’єра? Жулька останнім часом ніби з шарнірів зірвалася. І таке враження, що презентувала себе не Зейлу, а пуйлу. Настільки антизахідна риторика в суміш із брехливими антикорупційними лозунгами – це вже явна заявка на захід у владу під дашком кремля. Чи це аж так неможливо? Не думаю, що Зе зрадіє такій перспективі, але схоже, що процеси пішли й без нього. Про всі ці нюанси політичної не зовсім кризи у нинішньому сюжеті.

А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.