Тривожні декламації #2 «Спомин» Микола Вороний (24.11.1871 - 7.6.1938)

#Слава_й_Дяка_ЗСУ

Продовжую серію тривожних декламацій, що є додатком до проекту - Замордовані каzaпом, над яким оце працюю разом з Пиріг і Батіг весь цей тривожний час.

Мушу повісти, шо той, розстріляний
Поетичний спадок настільки крутий і вишуканий шо годі відірватись, тож буду вам начитувати для ознайомлення дещо з улюбленого.
Бо тре пам’ятати наших культурних героїв, а зокрема їх труда словесні, в яких карбували вони думи свої світлі.

Нині се буде - Микола Кіндратович Вороний

06.12.1871 - 07.06.1938
(Дніпровщина - Одещина)

Письменник, поет, перекладач, театральний режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець.

Один із засновників УЦР. Один із засновників і режисерів Національного театру.
Був одружений з донькою Миколи Вербицького, Вірою. Батько поета Марка Вороного.
Навчався філософії у Відні і Львові, де познайомився з Франком. Член РУП.

1934-го заарештовано, спершу був у Воронежі, згодом висланий на Одещину. Розстріляний 7 червня 1938 ще з дванадцятьма українцями... називалась ця акція - справа 13-ти...

Спомини

Сумеркові тони..
Похоронні дзвони —
Дінь-дон...
Ніби на екрані
Образи в тумані,
Крізь сон.

Рухи молитовні,
Погляди любовні,
Німі...
Крила сніжно-білі,
Хвилі, сині хвилі
У тьмі.

Миготливі тіні...
Хатка в полонині...
«Вона»...
Спомини кохані —
Пахощі весняні
З вікна.

Тихий, елегійний,
Колисково-мрійний
Канон...
Дзвони монотонні,
Дзвони похоронні —
Дінь-дон.

(1913)

P.S. Вшануймо тихим спогадом усіх невинно замордованих потворним кацапом.

Смерть ворогам!

Для тих хто хоче і має можливість долучитись фінансово до сих трудів - буду уклінно вдячний!

Приват:

4149439314680244

Моно:

5375414113138605