Дмитро Минайлов

Дмитро Минайлов «Рейв» (01.12.2001–26.07.2023, м. Костянтинівка Донецької обл.)
Дмитро народився 1 грудня 2001 року в місті Костянтинівка. Здобув середню освіту в міській загальноосвітній школі № 13. Був серйозним, дуже ерудованим учнем.
Мріяв про військову службу, тому дочекався повноліття та у 2020 році підписав контракт із підрозділом морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ.
Хлопець служив у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Виконував бойові завдання на території ООС. Постійно навчався, тренувався та вдосконалював військові навички.
З початком повномасштабної війни був у складі батальйону «Азов» та разом із побратимами мужньо відбивав атаки російських окупантів на східному напрямку фронту. У 2023 році Дмитро обійняв посаду командира 3 десантно-штурмового відділення – командира машини 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1 батальйону морської піхоти військової частини А 4765. Вів за собою підрозділ. Попри молодий вік був завжди мужнім воїном, чим заслужив авторитет серед побратимів.
Під час штурму поблизу селища Урожайне Донецької області воїн був поранений уламком у руку, проте залишився з групою на полі бою, щоб «дотиснути» посадку. Тоді Дмитро отримав уже друге поранення в районі грудини, куля зачепила аорту. Його встигли евакуювати, але врятувати життя не змогли.
26 липня 2023 року на операційному столі зупинилося серце 21-річного молодшого сержанта Дмитра Мінайлова з позивним Рейв.
За час служби боєць був нагороджений медаллю «За оборону України» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
За словами друга Родіона, Рейв був ерудитом, людиною культури, великим фанатом поезії та класичного мистецтва. Дуже позитивний і завжди чуйний, романтик із бездонним внутрішнім світом.
Поховали молодого Героя в селищі Довга Балка, що під Костянтинівкою.
У Дмитра залишилися батьки, рідні, друзі та побратими. Герою навіки 21.