СКЕЛЬНИЙ ГАЛИЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР

СКЕЛЬНИЙ ГАЛИЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР

За своєю красою й унікальністю цю архітектурну пам’ятку можна назвати однією з найбільших культурних і сакральних скарбниць України, і Буковини зокрема.
Монастир розташований у природних печерах вапняних скель Галицького яру, по правому, крутому схилу Дністровського каньйону. Його, без перебільшення, можна порівняти з відомим Ластівчиним гніздом в анексованому Криму.
Коли потрапляєш на територію монастиря дивуєшся: яким дивом чи Божим Промислом він тут з’явився??? Адже він розташований на висоті майже 150 метрів над рівнем річки!!!

Історики вважають, що ще до н.е. тут існувало дохристиянське святилище, про що свідчать археологічні розкопки. А потім, вже в давньоруську епоху, був утворений скит, який згадується в письмових джерелах.  Сам монастир вірогідно був заснований у XI-XII ст. як Галицький скит.
Наприкінці XVIII-го ст. монастир був спустошений турецькими завойовниками, але згодом (у 1801 році) монахи все ж знову там оселилися і турки перестали їх чіпати.
У часи, коли ця територія входила до складу Румунії, румунський король чомусь зацікавився відлюдькуватим місцем. Він виділив свої особисті кошти на створення придатных можливостей для життя, і ченці сюди прийшли.

В 1943 році всіх ченців розстріляли, а тіла скинули в Дністер зі скелі, а монастир закрили.
Дивом уцілів один чернець, який дожив до 1965 року і, коли це стало можливо, повідав всім страшну історію.
У 70-х роках стався потужний землетрус, і монастир був повністю зруйнованим. На цей раз вже стихийними силами.
За минулі століття більшість приміщень зроблені  вручну, прибудовані зовнішні стіни, сходи і тераси з переходами та арками.

Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які у січні 1999 року побували на хуторі та на руїнах монастиря провели першу службу.