🚀 Jorney to Tandadrika Story 1 THE GLOOMY ROAD - Party II

from the album 🚀 Jorney to Tandadrika (UA/EN, 2026)

Історія перша: Похмура дорога
Story One: The gloomy road

Частина друга
Part Two

Так, цей вечір з усіх вечорів найнезвичайніший:
Yes, this evening is the most unusual of all evenings:

коли ти прислухаєшся, то можеш почути, як уже десь тупотить, ковзаючись по крижаній дорозі, Новий рік,
when you listen closely, you can hear how somewhere already the New Year is stomping, slipping along the icy road,

а коли напружиш очі, щоб краще бачити, то й побачиш на його червоній шапочці чотири білі цифри, наприклад, тисяча дев’ятсот вісімдесят четвертий.
and when you strain your eyes to see better, you will even see four white digits on its red cap, for example, 1984.

Тупіт і ковзання стають тим гучніші, чим дужче поспішають мами застеляти накрохмаленими скатертинами столи і ставити на них пироги та різні пресмачні страви;
The stomping and sliding grow louder the more hurriedly mothers spread starched tablecloths on tables and place pies and various delicious dishes upon them;

діти, шаленіючи від радості, бігають від ялинки до дверей, чекають і дочекатися не можуть, коли задзвонить дзвіночок,
children, going wild with joy, run from the Christmas tree to the door, waiting and unable to wait for the moment when the little bell will ring,

сповіщаючи, що нарешті прийшов Дід Мороз з казками, піснями і подарунками…
announcing that at last Grandfather Frost has arrived with fairy tales, songs, and gifts…

Незвичайна ця ніч,
This night is unusual,

і як було б добре поблукати вулицями святкового міста,
and how good it would be to wander the streets of the festive city,

позаглядати у вітрини магазинів, прикрашені паперовими сніжинками і новорічними квітами, шапочками Діда Мороза і намистом фей;
to peer into shop windows decorated with paper snowflakes and New Year flowers, Grandfather Frost’s hats and fairy garlands;

приємно було б дивитися на вікна будинків, за якими горять воскові свічки;
it would be pleasant to look at the windows of houses behind which wax candles are burning;

цікаво було б побігати площами міста,
it would be interesting to run across the city squares,

де стоять високі ялинки, обвішані гірляндами різнокольорових лампочок,
where tall Christmas trees stand, hung with garlands of multicolored little lights,

а під найнижчими гілками притулилася казкова хатка із щільно зачиненими віконницями,
and under the lowest branches a fairy-tale little house has nestled, with tightly closed shutters,

щоб яке лихе око не злякало чудес, які там діються…
so that no evil eye might frighten away the wonders that are happening there…

Але найкраще за все такої ночі сидіти за столом у теплій хаті,
But best of all on such a night is to sit at the table in a warm house,

уминати ласощі й бавитися подарунками, що їх приніс Дід Мороз,
to feast on treats and play with the gifts that Grandfather Frost has brought,

та ще, непомітно для інших, зняти з ялинки найкращу цукерку…
and also, unnoticed by others, to take the best candy from the Christmas tree…

Та, на жаль, ми змушені повернутися на ту похмуру дорогу,
But, unfortunately, we are forced to return to that gloomy road,

не повернутися туди ми ніяк не можемо, бо з тієї дороги ми почали свою розповідь…
we cannot avoid returning there, because from that road we began our story…

А вона, та дорога, порожня-порожнісінька, залита бляклим місячним світлом,
And it, that road, is utterly empty, flooded with pale moonlight,

оточена таємничими тінями лісу —
surrounded by the mysterious shadows of the forest —

бо ж у цю ніч, новорічну ніч, усе зачароване, таємниче,
for on this night, the New Year’s night, everything is enchanted, mysterious,

навіть найпохмуріша дорога на міський смітник
even the gloomiest road to the city dump

і та стала таємничою і зачарованою…
has also become mysterious and enchanted…

Та цить!
But hush!

Хтось під'їжджає…
Someone is approaching…