Серце Б'ється: Ластівка — евакуація - це завжди "ми", а не "я"

«Ластівка» зізнається, що раніше дуже боялася крові, хоча й має медичну освіту. Попри це, на початку широкомасштабного вторгнення росії пішла до війська саме як медик.

Разом зі своїм екіпажем Олександра Чорна на псевдо «Ластівка» вивозить поранених з передової. За кілька років встигла побачити багато крові й болю, досі пам’ятає очі хлопців, які поверталися з Кринків.

«В них я бачила пекло… Іноді здається, що це все було не з нами. Що це фільм, який має закінчитися, як тільки натиснеш на кнопку. Але він не закінчується», – говорить військовослужбовиця 39-ї ОБрБО.

Війна триває і «Ластівка», яка рятує поранених побратимів на Херсонському напрямку, зауважує, що південний фронт не є легшим за інші ділянки.

«росія знищує узбережжя Дніпра, щодня тероризує обстрілами цивільних мешканців Херсону й інших прифронтових населених пунктів. Так, від окупованого лівого берега нас відділяє Дніпро, але цей фактор впливає лише на відсутність контактних боїв. Загалом тут працює все – міномети, артилерія, КАБи, безпілотні системи. Роботи у медиків, на жаль, вистачає», – констатує медикиня.

Про те, чому успішна евакуація можлива лише за умови злагодженої роботи великої команди, яку правду варто говорити пораненим, як війна та служба у війську змінили її життя, чому дратує фраза сторонніх людей «Я вас розумію» – у великому інтерв’ю Олександри Чорної в проєкті «Серце б’ється».

00:00 Знайомтесь «Ластівка»
02:25 Як MARCH долає паніку
03:13 Ми не боги: перша евакуація
04:48 Очі, які бачили пекло
06:57 Робота великої команди
09:58 Що відбувається на Херсонщині
13:13 Гумор, правда, сльози і картини
15:52 Межа розуміння
18:43 Особисті зміни
20:10 Війна триває…