Казки від TAYANNA - Хмаринки [читає Марта Адамчук]

Кожен відчуває себе щасливим, коли лежить у волошковому полі і розглядає грайливі химери у безкінечності небесної блакиті. Красиві хмаринки завжди приймають форму дивних створінь, які привертають увагу людей своєю неповторністю. Комусь ввижаються динозаври, комусь – милі кошенята.

Хлопчик Сергійко теж кожного дня дивився на хмари і шукав відповіді на свої прості запитання, звідки ж вони беруться, ті хмари. Одного разу він пішов у гості до своєї бабусі. Вона була дуже рада бачити свого онука, тому одразу почала готувати йому найсмачніше на землі печиво, звісно, розпитуючи його про справи у школі та вдома. Сергійко не міг довго чекати, тому одразу почав ставити купу питань наймудрішій, як йому це здавалося, людині на землі, своїй бабусі. Невдовзі печиво було готове, і коли Сергійко побачив, що воно різних кумедних форм, одразу згадав про хмаринки і спитав у бабусі, звідки ж вони беруться і чому такі дивні. Бабуся не поспішаючи приготувала чай з запахом м’яти та чебрецю, вмостилася біля онука і почала свою розповідь:

«Хмари, онучку, це – емоції та почуття людей, які здіймаються догори, до неба. Навіть вислів такий є: «Я від щастя на сьомому небі». Насправді уся радість, любов та щастя підіймаються до небес і утворюють хмаринки різних форм.»

Сергійко смакував печиво і захопливо дивився на бабусю, уявляючи, як його почуття здивування вже саме зараз підіймаються догори і перетворюються на величезну волохату хмаринку. Від цієї думки йому вже стало дуже весело, і він посміхнувся від щирого серця. Бабуся й надалі продовжувала розповідати Сергійкові.

-А ти знаєш, серце моє, чому літаки літають високо над хмарами?
-Ні, бабусю, – зацікавлено відповів він.
-Тоді слухай.
-Якось один пілот, пролітаючи біля хмар, помітив, що крила літака ніби навпіл перерізають хмаринки, порушуючи їх гармонію і красу. І що дивно, так те, що після цього одразу починався дощ, і пілоту ставало сумно і моторошно. Тоді він зрозумів, що хмари – це немов людські почуття, такі ж тендітні та мінливі. Наступного дня пілот поділився своїми спостереженнями з колегами, і вони домовилися, що відтепер літатимуть вище хмар, аби не зачіпати їх крилами літака. Тим паче, що пасажирам буде чим милуватись, виглядаючи у вікно.

Сергійкові настільки сподобалась бабусина розповідь, що він зненацька підскочив зі свого місця і стрімголов побіг на вулицю, захопивши із собою печиво для своїх друзів, яким він хотів якнайшвидше розповісти цікаву та повчальну історію. Ну і звісно похизуватися тим, що у нього є бабуся, яка знає все-все-все.

Так ця історія почала поширюватися світом, і невдовзі про неї дізнались всі. Тепер і ви знаєте цей секрет.
Не забувайте, що ваші емоції та почуття теж здіймаються вгору хмаринками, а от вже якої форми вони будуть, вибирати вам: чи наповнені любов’ю, добром та радістю, чи сумні та невеселі. Радійте життю і дивіться на небо, коли вам сумно. Можливо, хмаринки з вами поділяться щастям.
_________________________________
Автор: Тетяна Решетняк

TAYANNA в соціальних мережах:

@ Facebook   / tayannaofficial  
@ ВКонтакте https://vk.com/tayannaofficial
@ Instagram   / tayanna_reshetnyak