З іронією про пасажирські перевезення

http://zolochiv.net/
З іронією…, або Тосі прийде і все зробить.

Всі ми хоч раз, але були пасажирами.
І можемо всі один одному з цього приводу висловити співчуття. Але ми народ унікальний. Ми вміємо пристосуватися до будь яких умов. Там, де у цивілізованій європейській державі люди домагалися б своїх прав ми просто пристосовуємося. Там де європейський чиновник, добросовісно виконує свої обов'язки, бо він отримує зарплату з податків громадян і саме він винен громадянам, у нас все навпаки. Наш чиновник вважає що винні йому ми з вами. А ми, знаючи, що нічого не доб'ємося, виходимо з життєвих ситуацій як вміємо. От і у ситуації з перевезеннями ми, спостерігаючи перипетії з перевезеннями, автостанцією робимо своє.
Ну нема в Золочеві автостанції. То й що? Зате не треба купувати квиток. Заплатити водію – завжди дешевше. Не треба платити касовий збір. На комфорт це аж ніяк не впливає. Один час, коли працювала автостанція мені було не зрозуміло, чому за безкоштовний квиток треба було платити? Якщо така добра держава компенсовувала перевізникам за перевіз, то і касі можна було вділити.
Насамперед я підшукала собі зручне взуття – зараз, коли зима, така як сьогодні, то це ось такі чоботи. Літом це також має бути щось дуже зручне. Бо треба враховувати що треба наздоганяти автобус. Ми ж уже звикли, що якнайзручніше – це прийти впритул до відправлення, а тут завжди треба добігати. А по наших дорогах – на каблуках не набігаєшся. Забігши останньою в автобус часто підпираєш двері, стоїш на одній нозі. Тут також каблук не дуже доречний. Але гарне взуття завжди можна носити в сумці або тримати на роботі.
Не менш важливим є одяг. Про гарний одяг доводиться забути. Особливо в осінньо-зимовий час. Коли дощ чекаючи на автобус можна змокнути, знову ж таки набризк з болота, який дістаєш від машин, від швидкого бігу псує одяг. А модельні чи брендові речі можна тримати на роботі. У дощовий період наш одяг виконує функцію щітки. Ну ось вчора, коли я заходила в автобус я одним боком протерла один автобус, а другим боком інший. І не тільки я. З одягом і взуттям розібралися.