Sibelius / Jascha Heifetz, 1960: Violin Concerto in D minor, Op. 47 - Walter Hendl, CSO - Complete

From the LP you see above, issued in 1960 on the RCA Victor Red Seal label, catalogue number LM-2435. All images used to create this video were taken from the LP slipcase (8:05) and label (10:21).


Viulukonsertto, op. 47 d-molli on Jean Sibeliuksen kuuluisa teos, joka lopullisessa muodossaan valmistui vuonna 1905. Se on 1900-luvun esitetyin viulukonsertto, kaikkien aikojen toisiksi levytetyin konsertto (vielä levytetympi on Vivaldin Neljä vuodenaikaa) ja yksi kaikkien aikojen arvostetuimmista viulukonsertoista. Teos ei omana aikanaan ollut kovin suosittu, sillä Sibelius antoi sen esitettäväksi vähemmän kokeneelle viulistille. Jascha Heifetz nosti viulukonserton myöhemmin maailmanmaineeseen ja sen jälkeen teos on kuulunut lähes kaikkien merkittävien viulistien ohjelmistoon. Suomalainen Pekka Kuusisto on saanut palkinnon teoksen parhaasta tulkinnasta.

Die Erstfassung des Konzerts komponierte Sibelius 1903 auf Anregung des Geigers Willy Burmester hin. Es war diesem zugedacht und sollte in Berlin uraufgeführt werden. Allerdings verlegte Sibelius die Uraufführung aus finanziellen Gründen nach Helsinki, so dass Burmester wegen anderweitiger Terminverpflichtungen die Uraufführung nicht spielen konnte. Die Uraufführung fand dann am 8. Februar 1904 in Helsinki mit Viktor Nováček als Solisten unter der Leitung des Komponisten statt. Nicht zuletzt weil der Solist dem Werk technisch nicht gewachsen war, fiel das Konzert bei Publikum und Kritik durch. Das Werk wurde dann in den Jahren 1904--05 wesentlich überarbeitet und vor allem stilistisch vereinfacht. Die Neufassung wurde am 19. Oktober 1905 in Berlin mit Carl Halir und der Hofkapelle Berlin unter der Leitung von Richard Strauss uraufgeführt.

Le concerto pour violon en ré mineur, op. 47 est une œuvre du compositeur finlandais Jean Sibelius, et fut composée entre 1903 et 1904, puis révisée en 1905. Il s'agit d'une des œuvres les plus jouées du compositeur, et de l'un des grands concertos pour violon du XXe siècle. C'est aussi le seul concerto de son auteur. Il se distingue en particulier par ses ambiances sombres et minérales, et par l'équilibre subtil entre les parties jouées par le violon soliste et le reste de l'orchestre : en effet, l'orchestre possède dans ce concerto un rôle majeur (bien loin du simple accompagnement ou du faire-valoir, fréquents dans les concertos pour instrument soliste de l'époque), conférant à cette pièce une réelle dimension symphonique.

Початково був присвячений німецькому скрипалю Віллі Бюрмстеру (Willy Burmester), якому передбачалося доручити прем'єрне виконання. Однак, через фінансові причини Сібеліус вирішив здійснити прем'єру цього твору в Гельсінкі, однак Бюрмстер не мав можливості приїхати до Гельсінкі і першим виконавцем концерту 8 лютого 1904 року став Віктор Новачек, професор класу скрипки Гельсінської консерваторії. Однак, автор залишився незадоволеним прем'єрою і зробив другу редакцію концерту, яка вперше прозвучала 19 жовтня 1905 року у виконанні чеського скрипаля Карела Халіра в супроводі берлінського оркестру під орудою Ріхарда Штрауса. Бюрмстер був ображений і назавжди відмовився виконувати цей концерт, і композитор перепосвятив твір Ференцу фон Віксі, угорському скрипалеві, якому на той час було 13 років. Пізніше виконувалася лише друга версія концерту, тоді як перша залишалася невідомою до 1991 року, коли нащадки композитора дозволили записати першу версію грецькому скрипалеві Леонідасу Кавакосу. У порівнянні з другою, відомою версією, перша містить більше технічних складностей для соліста.
"David Hertzberg"