Що робити, якщо не хочеш молитися?

Що робити, якщо не хочеш молитися?

Поки ти живеш, ти підвладний змінам: ти веселий, то сумний; то спокійний, то тривожний; то побожний, то байдужий; то старанний, то ледачий; то серйозний, то легкодумний...

Але людина мудра, яку напоумив Святий Дух, стоїть вище цієї мінливості, не зважаючи на те, що вона відчуває, її зусилля духу спрямоване до очікуваної та бажаної мети, і таким чином людина залишається непохитною і завжди такою ж, і навіть серед багатьох подій життя її погляд звернений тільки на Ісуса.

Людина, яка знаходиться на низькому духовному рівні більш підвладна нестійкості і непостійності, бо вона належить світу.

Апостол Павло говорить про таких людей: «Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей світу, як немовлят у Христі. Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це. Ви й досі належите цьому світу» Галатів 3:1-3).

Апостол Павло порівнює людей, які знаходяться на низькому духовному рівні з дітьми, а діти які вони… непостійні, неслухняні, сьогодні хочуть одне завтра інше. Тому часто доросла людина може бути духом, як немовля, яке потрібно виховувати, навчати, а іноді заставляти щось робити.

Молитва передбачає зусилля і боротьбу з самим собою, з похотями свого тіла і з підступами злого духа. На шляху підвищення свого духовного рівня, часто зустрічаються спокуси, випробування, падіння, це відбувається невипадково, а для того, щоб ми стали зрілішими духовно. Ми не можемо духовно зрости без спокус і випробовувань, але ми можемо з ними боротися і перемагати у цій битві.

Не переконуймо себе, що, не маючи молитовного запалу, ми не догоджаємо Богові. Ніхто не знає нас краще і не розуміє наших труднощів краще, ніж Він.

Більшість людей, якби вони молилися лише тоді, коли їм захочеться, швидше за все, вони б молилися дуже рідко. За добро треба боротися, зло приходить без додаткових зусиль – так само і з квітами, їх потрібно доглядати, щоб вони дали добрий плід, а бур’яни ростуть самі собою.

Бог відкриває себе поступово, якщо людина є наполегливою, постійною і вірною Йому. І навіть, якщо вона інколи не має молитовного запалу, важливо прийти до Бога і сказати щиро: «Боже, я сьогодні не хочу молитися, бо душа моя сумна, стривожена, розсіяна… але я до Тебе прийшла помовчати, бо тільки Ти можеш мене заспокоїти, утішити і перемінити».

Коли ми будемо приділяти Богові 10 хвилин зранку і ввечері, ми не зможемо духовно рости, ми будемо залишатися на тому ж рівні. Саме тривала глибока молитва є необхідною, щоб відірватись від турбот світу і віднайти справжній мир. І коли ми відчуємо цю глибину молитви з Богом, ми будемо не йти, а бігти до цього Джерела істинної любові і радості.

Після щирої, глибокої молитви одразу зникає хаос, і думки впорядковуються, стають добрими, мирними, Божими.

В молитві треба відкритися і єднатися з Богом, а не лише промовляти слова. Часто присутність інших людей не дозволяє нам до кінця відкрити своє серце для щирої, глибокої молитви. Шукайте шляхів усамітнення, бо людина тоді є найбільш відкритою, і може зі щирим серцем розказати про все Богові.

Також добре коли вдома є місце відведене для молитви, де стоїть ікона, Біблія і свічка - це спонукає теж до постійної молитви.


Все у світі змінне, єдиний Господь, постійний, вічний. Слово Боже навік перебуває на небі (Псалом 118:89) і Воно незмінне. Слово Боже – істинне, вірте Слову Божому, а не своїм почуттям.

Будьте завжди правдиві перед собою, перед Богом і перед людьми. Потрібно пам’ятати, що Бог не залишає нас наодинці з нашим труднощами. Якщо ми будемо довіряти Богу, то Його благодать допоможе нам перейти всі перешкоди, і, в результаті, зміцнити свій дух і перемінити своє життя.