Життя військових після поранення: бюрократія, проблеми з виплатами, недбальство лікарів / hromadske

68-річна Тетяна підігріває у мікрохвильовці бульйон, далі бере блендер і за кілька секунд перетворює суп у суцільну кашу, переливає її у квітчасту миску і підходить до ліжка, на якому лежить її син Ігор. Ігор — колишній військовий, уже два роки він прикутий до лікарняних ліжок. Під час боїв за Авдіївку він зазнав важкого поранення в голову, після якого не пересувається і не розмовляє. І не їсть самостійно — Тетяна набирає кашу-суп у великий шприц і вводить його через трубочку в живіт. З ложечки 43-річний Ігор їсть лише йогурти та дитячі суміші.
Так у шпиталі на Львівщині проходять Тетянині дні: що три години вона перевертає сина, аби не з'явилися пролежні; готує їсти та годує Ігоря, коли він годину працює з реабілітологом; біжить у магазин за продуктами; підіймає його, аби син посидів, і 20 хвилин слухає музику. Решту часу — сподівається, що одного дня Ігорю стане краще.
«Буває, відчуття безвиході, але мусиш іти далі. Це дуже важко, коли сам не знаєш, що буде далі. Бог дав йому життя. Не яке, а життя. Так ідемо вперед», — говорить Тетяна.
Життя Тетяни схоже на життя інших рідних поранених військових, які не можуть пересуватися. Вони змушені присвятити себе догляду за тими, хто присвятив життя державі. При цьому, залишаються сам на сам з проблемами, які слідують за пораненням: бюрократією в оформленні допомоги, недбальством лікарів, нестачею коштів на лікування — особливо, якщо воно тривале.
«Дуже прикро, що немає допомоги від держави. Ти нікому не потрібен. Хоч би раз подзвонив військкомат, чи маєте ви щось. Тоді бігали, як він підписував контракт, тепер нікому не потрібний», — каже Тетяна Скакун, яка за два роки розчарувалася в тому, як працюють із пораненими військовими.
Це історія про те, яким є життя військових зі складними пораненнями та з якими перепонами зіштовхуються їхні рідні, намагаючись поставити їх на ноги.
Допомогти родині:
4149 4975 0355 9769

Цей матеріал створений за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Задонатити на банку hromadske в Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/6BYQbrQcUx
Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси:
   / @hromadske_ua  

Підпишіться на нас, щоб не пропустити головних новин України та світу:
➡️ https://goo.gl/Vt2i4n
_________________________________
Ми на hromadske не зупиняємо свою роботу під час війни. Наші журналісти та редактори нині працюють у східних й західних областях, з імпровізованих офісів, укриттів та підвалів, бо наша зброя — це правда.

Журналисты и редакторы hromadske не останавливают свою работу даже во время войны. Мы работаем из восточных и западных областей Украины, из импровизированных офисов, укрытий и подвалов, потому что наше оружие — это правда.

Journalists and editors at hromadske work relentlessly in each region of our war-disrupted country. We continue to work from improvised offices, shelters, and bunkers. We do so, because the truth is our weapon, too.
_________________________________
Друзі, якщо ви розділяєте цінності hromadske і вже задонейтили ЗСУ, ви можете підтримати нас:

UAH https://hromadske.ua/donate
EN https://hromadske.ua/en/donate

Сайт hromadske:
https://hromadske.ua/

Ми у соцмережах:
Фейсбук: https://fb.com/hromadskeua
Твіттер:   / hromadskeua  
Телеграм: https://t.me/hromadske_ua
Інстаграм:   / hromadske.ua  
ТікТок:   / hromadske.ua  
_________________________________
#громадське #war2022hromadske