Химерний Вертеп - Де Грім Ховає Сокиру | Альбом "Заповіт Мольфара" | Ukrainian Folk Punk

Тієї ночі небо розкололося навпіл, і старий дуб запалав синім вогнем. Хтось каже, що під час грози краще ховатися вдома. Але доля вирішила інакше. Це момент, коли звичайне життя закінчилося, і долоні вперше торкнулися холодної, вібруючої поверхні "громовиці". Сила не питає дозволу, вона просто приходить і залишає на тобі тавро, яке не змити дощовою водою. Це початок шляху, з якого вже неможливо зійти.

Химерний вертеп на Spotify
https://open.spotify.com/artist/6TpWV...

Химерний вертеп на Apple Music
  / %d1%85%d0%b8%d0%bc%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%b8...  

Текст пісні:

Небо трісло, мов гнила тканина,
І вітер-провісник завив, мов звір.
Я біг не від, а просто вслід за зливою,
Крізь той карпатський, дикий пустир.
І там, де блискавка ввійшла у землю,
Розчахнутий дуб, пропалений дотла.
А в серці дерева, у темряві тремтячій,
Холодна сила пульсувала й жила.

Там, де грім ховає кам’яну сокиру,
Де корінь древа п’є небесний жар,
Я взяв у руки власне божевілля,
І світ старий для мене зник, пропав.
Не я обрав — мене обрала сила,
Відбиток бурі на долоні ліг.
Там, де грім ховає кам’яну сокиру,
Закінчився мій шлях, я перейшов поріг.

Крізь шкіру струм, у скронях — дикий молот,
Світ розколовся на «до» і «після» вмить.
Я бачив духів, що ховались у хащах,
І чув, як мертва скеля щось кричить.
Я впав на мох, стискаючи знахідку,
Вона вросла у руку, наче кістка.
І смерек-старців шепіт у верховітті:
«Прийми свій дар, дитино, ти наш гість».

Там, де грім ховає кам’яну сокиру,
Де корінь древа п’є небесний жар,
Я взяв у руки власне божевілля,
І світ старий для мене зник, пропав.
Не я обрав — мене обрала сила,
Відбиток бурі на долоні ліг.
Там, де грім ховає кам’яну сокиру,
Закінчився мій шлях, я перейшов поріг.

Нема шляху назад, де був дитячий сміх і спокій,
Нема шляху назад до тихих, сонячних долин.
Тепер у венах — буря, в погляді — пророки,
І я навіки тут, в горах, один.

#ХимернийВертеп #ЗаповітМольфара #УкраїнськийРок #Містика