«Їздити не страшно. Страшно не довезти»

Балу — водій зенітної установки у бригаді «Сталевий кордон». Служити пішов свідомо, за контрактом, на той момент ще не підлягав мобілізації.

До війська прийшов із цивільної професії водія-механіка, тож керування технікою для нього не проблема. «Якщо захотіти, можна й на танку поїхати», — жартує Балу.
Його завдання — вивезти машину на позицію, дати відпрацювати екіпажу та повернутися назад разом із усіма. Возив хлопців у різні точки. Бували і складні ситуації, і небезпечні дороги, й нічні поїздки з мінливою обстановкою. «Навіть одна й та сама дорога — ніколи не однакова», — каже він.

Найскладніше — це не дорога, а відповідальність за людей.
«Ти не так переживаєш за машину — ти переживаєш, щоб когось довезти. Бо в машині ти не один».

Небезпека постійна: ворожі шахеди можуть зʼявитися будь-де. Завдання таких, як Балу, — не дати їм долетіти до цілі.

«Все залежить від людей поруч. Якщо колектив хороший — працюється легше. А хочеться тільки одного: щоб був мир. І щоб менше людей гинуло. Бо з такими сусідами, як у нас, поруч ніхто жити не хоче».