Українська Хустина N̳̿͟͞i̳̿͟͞k̳̿͟͞ ̳̿͟͞N̳̿͟͞i̳̿͟͞k̳̿͟͞o̳̿͟͞v̳̿͟͞

Українська Хустина
Не просто тканина на плечі лягла,
В ній пісня країни, що вічно жива.
​Історія в'ється, мов нитка тонка,
В ній дух українців — правди слова!
Зелені й червоні, блакить, мов ріка,
Розквітли узори — то вправна рука.
Бо кожен тут колір — то символ й надія,
Це барви країни, що в серці єдина.
​Українська хустина, оберіг мій святий,
Ти зігрівала у лютий мороз, від горя і сліз.
В ній доля, що меж не знайде у житті,
Нехай обіймає тендітно і легко,
І душу береже, як крила лелека!
​Вона зігрівала у лютий мороз,
Від спеки рятунок, від горя і сліз.
Весільна фата, чи вдовий покров,
Намітка приховує жіночу любов.
В ній доля, що меж не знайде у житті,
Що світиться в щасті і в гіркоті.
​Українська хустина, оберіг мій святий,
Ти зігрівала у лютий мороз, від горя і сліз.
В ній доля, що меж не знайде у житті,
Нехай обіймає тендітно і легко,
І душу береже, як крила лелека!
​Це мати дала, чи бабуся плела,
В ній сила, що віру крізь роки несла!
Як оберіг, що від лих рятував,
Вроду дівочу завжди прикрашав.
Вона не зів'яне, не згине повік,
Бо це України святий оберіг!
​Українська хустина, оберіг мій святий,
Ти зігрівала у лютий мороз, від горя і сліз.
В ній доля, що меж не знайде у житті,
Нехай обіймає тендітно і легко,
І душу береже, як крила лелека!
​Нехай її барви наснажують нас,
Це символ країни у скрутний час!
Хай квітне, мов пісня, що лине до неба!
Хустина в віках — це є те, що нам треба!
N̳̿͟͞i̳̿͟͞k̳̿͟͞ ̳̿͟͞N̳̿͟͞i̳̿͟͞k̳̿͟͞o̳̿͟͞v̳̿͟͞ #ПоезіяЕнергія