Краса і велич Почаєва

Свято-Успенська Почаївська лавра — православний чоловічий монастир у Почаєві (Тернопільська область), УПЦ МП. Найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври, в Україні. До святинь Почаївської лаври належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі прп. Іова, Амфілохія. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар в 1240 р. У 1597 р. шляхтянка А. Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, привезену на Волинь грецьким митрополитом Неофітом. У 1675 р. завдяки цій іконі турки відступили від монастиря. У 1791 р. за проектом сілезького архітектора Гофмана був побудований Успенський собор монастиря. Роботу з будівництва храму здійснювали львівські зодчі та скульптори — брати Полейовські, а також український архітектор Кульчицький. Загальна композиція комплексу — терасна, будівлі розміщені на схилах з поступовим підвищенням до головного акценту — Успенського собору. Головний фасад прикрашають 2 вежі під кутом 45° до головної осі. У 1833 р. обитель отримала статус лаври. В цей період в Соборному храмі Успіння Божої Матері були зроблені 2 бокових вівтаря (в ім'я св. Миколая Чудотворця та в честь св. О. Невського), над царськими воротами в зірковому кіоті помістили чудотворну Почаївську ікону Божої Матері. В радянський період Лавра продовжувала бути опорою Православ'я, незважаючи на хвилю антирелігійних гонінь. З розпадом СРСР Лавра змогла розширити свою діяльність - відкрився лаврський Свято-Духівський скит, була повернена будівля музею, відновилися лаврські освітні заклади, були збудовані 2 нові каплички, літня церква, гостинний двір, нова книжково-іконна лавка, семінарський храм прп. Іова та Амфілохія.