Voice of the Old Ones - Мисливець тіней

Лірика:

У тумані сходить місяць,
Його світло блищить на клинку.
Він іде мов тінь між світами,
Де страхи сплять у крові й душі.

Він один стояв серед бурі,
В обличчі — спокій, у серці — шторм.
Його меч розтинає морок і темряву,
Його вороги — не люди, а суть старих форм.

Зі спини — полум’я крила демона впали,
Очі палають, мов зорі зла.
Та він не здригнувся — лиш тінь пробігла,
Коли голова впала в пил забуття.

Самурай іде крізь ніч і час,
Між демонами, що пожирають нас!
Його шлях — мов грім над морем зла,
Самотній клинок, що світло несе у темряві!
Останній з роду свого - Мисливець Тіней!

Під пагодою, де в’януть дзвіниці,
Тіла чудовиськ мов квіти впадали.
Його тінь промайнула крізь темний храм,
І стіни дрижали від подиху сталі.
У крові — символи старих богів,
На обличчі — пил вічних снів.
Він несе тишу, мов кара небес,
Де падає клинок — там зникає лють і біль.

Самурай іде крізь ніч і час,
Між демонами, що пожирають нас!
Його шлях — мов грім над морем зла,
Самотній клинок, що світло несе у темряві!
Останній з роду свого - Мисливець Тіней!

Мов блискавка в ніч він зникає з очей,
За кожним кроком — слід від тіней.
Його дихання — це буря і спокій,
Його душа — нескінченний поклик!

І навіть коли світ згасне в імлі,
Його шлях горітиме у пам’яті землі.

Самурай іде крізь ніч і час,
Між демонами, що пожирають нас!
Його шлях — мов грім над морем зла,
Самотній клинок, що світло несе у темряві!
Останній з роду свого - Мисливець Тіней!!

І коли місяць знов зійде над шляхом,
Тиша прошепоче його ім’я...