Козацька звитяга. Випуск №27. Історія. Козацькі літописи.

Козацькі літописи – невичерпні джерела для вивчення та пізнання феномену українського козацтва. Саме вони дають нам, нащадками, найціннішу інформацію про великих пращурів. Козацькі літописи – це історико-літературні твори XVII - XVIII століть, написані, переважно, очевидцями подій близькою до народної літературною українською мовою. Найвідоміші з цих творів - літописи Самійла Величка, Самовидця, та гадяцького полковника Григорія Грабянки. Козак Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився власними спогадами. Він використав діаріуш особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького Самійла Зорки, різноманітні іноземні джерела, дрібні козацькі «кронички». Літопис Самовидця написаний очевидцем подій, вихідцем зі старшини Війська Запорозького. Його автором найвірогідніше був Роман Ракушка-Романовський, генеральний підскарбій за гетьмана Івана Брюховецького, а в останні десятиліття свого життя — священик у Стародубі. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки - це спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів. Також цінним джерелом для пізнання козацької епохи є Густи́нський, Добро́мильський, Лизогу́бівський, Острозький, Львівський, Межигі́рський, Хмільницький, Чернігівський літописи, твір «Літописці Волині і України», Літопис подій у Південній Русі. Особливо цінним для дослідників козацтва став твір французького інженера Гійома Левасера де Боплана. Тему коментують завідувач кафедри Історії України, професор ЗНУ Сергій Лях і провідний співробітник НАН України, доктор історичних наук Віктор Брехуненко.