Та, що танцює під дощем

Мокрі вулиці світять, мов скло,
Ніч запалює розсип вогнів,
Розквітає у серці тепло ,
Ти біжиш між доріг і дворів.
Серце стукає в такти дощу,
І краплини цілують уста,
Із обійм я тебе не пущу,
І любов пронесу крізь літа.

Та, що танцює під дощем,
Не спиняється ні на мить,
Ловить краплі чорним плащем -
Танго ночі тепер звучить.
Між калюж і холодних снів
Між вітрів загадкових драм,
В світлі вуличних ліхтарів,
Під звучання осінніх гам.


Парасоля - й не треба вже слів,
Очі правду говорять завжди,
Нам прадавньо всміхається Львів,
Вмитий струменем чистим води.

Та, що танцює під дощем,
Не спиняється ні на мить,
Ловить краплі чорним плащем-
Танго ночі тепер звучить.
Між калюж і холодних снів
Між вітрів загадкових драм,
В світлі вуличних ліхтарів,
Під звучання осінніх гам.


Ти танцюй перехрестям доль,
У серцях запалала любов,
До душі доторкнутись дозволь -
Дощ сховає під свій нас покров.



Слова Іванни Байди-Слободян










Та, що танцює під дощем,
Не спиняється ні на мить,
Ловить краплі чорним плащем-
Танго ночі тепер звучить.
Між калюж і холодних снів
Між вітрів загадкових драм,
В світлі вуличних ліхтарів,
Під звучання осінніх гам.