Розділ 4 «Тіні Багна» 2

Розділ 4. «Тіні Багна»)
(Куплет 1)
У багні, де туман стелиться, мов дим,
Де не літає жодний птах, і вітер не рухається ні на мить,
Темні постаті рухаються тихо й поволі,
Їхні очі палають, неначе давні, злі символи долі.
Скручені гілки дряпають шкіру шорстко й боляче,
Шепочуть історії страху, забуті й ночами голосяче.
Тіньохідці блукають, створені зі страждань,
Загублені душі, ув’язнені в власних серцях без сподівань.
(Приспів)
О, темне багно, зі своєю понурою силою,
Тіні прокидаються глибокою ніччю злою.
Холод і туман — так близько й так далеко,
Хто крокне сюди, відчує небезпеку глибоко.
(Куплет 2)
Леді Кравена тче із тіней густу сіть,
Холодні руки її, а серпанок — останній суворий звіт.
Темрява зростає, озеру загрожує тьма,
І кожен, хто йде стежиною, вже не лишиться незайманим там.
Кожен крок відлунює у сирій землі,
Туман ковтає слова, що губляться в млі.
Та глибоко в тіні ворушиться світ,
Іскра надії, що ніч розтопить вслід.
(Приспів)
О, темне багно, зі своєю понурою силою,
Тіні прокидаються глибокою ніччю злою.
Холод і туман — так близько й так далеко,
Хто крокне сюди, відчує небезпеку глибоко.
(Міст)
Можливо, це лише дзеркала наших страхів,
А може, випробування серця — серед темних шляхів.
Подих відваги, крок з темряви в мить —
І навіть у багні прокидається світло, що нас береже й клич.
(Приспів — повторення)
О, темне багно, зі своєю понурою силою,
Тіні прокидаються глибокою ніччю злою.
Холод і туман — так близько й так далеко,
Хто крокне сюди, відчує небезпеку глибоко.