Asturias de Santa María del Real de Covadonga/ Астурія Базиліка Санта-Марія-ла-Реаль-де-Ковадонга

Північ Іспанії має чудові куточки, де історія зливається з природою. Це земля контрастів, де легенди оживають навколо таких перлин, як Базиліка Санта-Марія-ла-Реаль-де-Ковадонга. Цей храм, розташований у князівстві Астурія, вирізняється своєю неороманською архітектурою та рожевим вапняком.

Цей вражаючий релігійний пам’ятник був відкритий 7 вересня 1901 року, але це місце має багату історію, яка сягає VIII століття, коли Дон Пелайо очолив опір мусульманській армії в битві при Ковадонзі, перемога в якій ознаменувала початок відвоювання християнських територій. Відтоді це місце стало символом не лише віри, а й відродження та сили.

Історія будівництва
Його неороманська архітектура, з високими вежами та фасадом з рожевого каменю, здається, ніби виростає з самої гори, створюючи ідеальне поєднання духовності та величі природного ландшафту. Кожен куточок святині наповнений урочистим спокоєм, що запрошує до роздумів та єднання з природою.

Будівництво Базиліки Санта-Марія-ла-Реаль-де-Ковадонга, яке розпочалося у 1877 році та завершилося у 1901-му. Хоча базиліка була завершена в 1901 році, офіційне відкриття відбулося лише у 1907-му, що дозволило провести додаткові налаштування та завершальні роботи.

Результатом стала базиліка з планом у формі латинського хреста. Центральний неф широкий і високий, оточений нижчими та вужчими боковими нефами. В кінці центрального нефа знаходиться апсида, де розміщений головний вівтар. Перетин з поперечними нефами формує трансепт, зону, що виділяється своєю вражаючою куполом. Головний вхід, з оздобленим фасадом, є найкращим прикладом неороманського стилю.
САНТУАРІЙ СВЯТОЇ ПЕЧЕРИ

Свята Печера, без сумніву, є найпершим і найважливішим місцем для відвідування. Тут розміщується статуя Діви Марії з Ковадонги, або “Сантіна”, як ласкаво називають її астурійці.

Назва Ковадонга походить від латинського виразу Cova Dominica (що означає “Печера Пані”), яка з часом трансформувалася в сучасне слово “Ковадонга”.

Спочатку, печера Святині була обшита деревом і була відома як “чудо Ковадонги”, адже балки були вставлені в скелю таким чином, що здавалося дивом, як вони не падають. У 1777 році в печері сталася пожежа, яка знищила образ Діви Марії, коштовності, чаші та всі речі, що знаходилися всередині.

Сучасний образ походить із XVI століття та був подарований Капітулою Ов’єдського собору в 1778 році на заміну втраченої первісної статуї.

Також у Печері знаходиться гробниця Дона Пелайо, розташована в правій стіні перед образом Діви Марії. Спочатку він був похований у сусідній церкві Санта Еулалія-де-Абамія, але його останки разом з останками його дружини Гаудіоси та сестри були перенесені в Святу Печеру за правління Альфонсо X “Мудрого” у XIII столітті. Далі, в більш прихованому місці, знаходиться гробниця Дона Альфонсо I та його дружини Ермесінди (доньки Дона Пелайо).

Сучасна каплиця в Печері виконана в неороманському стилі та була побудована на початку 40-х років після завершення Громадянської війни в Іспанії.


El norte de España tiene rincones espectaculares en los que la historia se funde con la naturaleza. Una tierra de contrastes en las leyendas cobran vida alrededor de joyas como la Basílica de Santa María del Real de Covadonga. Este santuario, situado en el principado de Asturias, destaca por su arquitectura neorrománica y la roca caliza rosada.



La historia de su construcción
Su arquitectura neorrománica, con sus altas torres y fachada de piedra caliza rosa, parece emerger de la montaña misma, creando una unión perfecta entre la espiritualidad y la majestuosidad del paisaje natural. Cada rincón del santuario está impregnado de una tranquilidad solemne que invita a la reflexión y a la conexión con la naturaleza.

ver más
El Gobierno y la Generalitat estudiarán
cómo reforzar la Agencia Tributaria Catalana
La construcción de la Basílica de Santa María la Real de Covadonga, que comenzó en 1877 y se completó en 1901, presentó una serie de desafíos significativos debido a su ubicación y al estilo arquitectónico elegido. En primera instancia fue a Ventura Rodríguez al que se le encomendó la tarea de diseñar el templo en 1870. Sin embargo, el proyecto fue muy ambicioso y, unido esto a la oposición política, terminó por desestimarse el proyecto. Más tarde se volvió a plantear un nuevo diseño de manos de Roberto Frassinelli y por orden del obispo Benito Sanz y Forés.

Finalmente, fue el arquitecto Federico Aparici y Soriano el que, modificando los planos originales pero conservando el estilo inspirado en las grandes catedrales alemanas del siglo XIII, llevó a cabo la obra.

El apoyo de la reina regente María Cristina y otras figuras influyentes fue crucial para superar obstáculos financieros y asegurar los recursos necesarios. Aunque la basílica se terminó en 1901, la inauguración oficial no tuvo lugar hasta 1907, permitiendo tiempo adicional para ajustes y trabajos finales.