State of Decay 2 part 24 (втрата головного)

41-й день у Каскейд-Хіллз.
Нас було шестеро.
Ми жили серед руїн, але не в страху. База трималась, ресурси поповнювались, ми допомагали іншим спільнотам, шукали нових союзників. У повітрі витала надія — ми планували переїзд у більш тихе, захищене місце. Залишилось лише три серця чуми. Одне з них — чорне, агресивне, як гниль, що розростається вглиб міста. Ми знали: його треба знищити.
Але кожна спроба — провал.
Іноді — з втратами.
Облоги стали звичними. Ми навчилися жити в режимі тривоги. Але одного разу ми не встигли. Під покровом ночі до нашої бази підійшла не просто зграя зомбі — два Джагернаути, як ходячі катастрофи, розтрощили все на своєму шляху. Ми билися до останнього патрона, до останнього подиху.
Ми втратили трьох.
І серед них — Yuzo.
Наш лідер. Наш перший. Той, хто почав усе.
Тиша після бою була гіршою за саму битву.
Але ми не здались.
Ми знайшли трьох нових виживших. Їхні очі бачили те саме, що й наші — смерть, втрату, але й надію. Вони не замінять тих, кого ми втратили. Але вони стали частиною нас.
Ми знову шість.
І ми не зупинимось.
Місто ще дихає — і ми очистимо його. Для Yuzo. Для себе. Для тих, хто ще живе.