Сашко Обрій – Розбита хата

Розбита хата

Злетіли шиби. Впав димар.
Дах перехнябивсь. Вмерла тиша.
Давно господарів нема.
Та хто тепер про це напише?

Як підсвітив нічну пітьму
й застряг у хаті хвіст ракети.
Як зойкнув, тріснувши, підмур
у небо, КАБами розтерте.

Як розлетівсь на пил саман
і хата – зліпок з позачасся –
зосталась зяяти сама
скелетом ветхого каркасу...

Слідкує вдень і уночі
за перехожими постійно.
Тамує схлипи і плачі,
що розпливлись слізьми по стінах.

Розбита хата – півбіди...
Та де ж тепер розбиті долі?
Вже й сіл німуючі сліди
війна розвіяла по полю...

І скільки їх тепер, німих,
таких хатин по Україні?
І скільки ще життів людських
ножі війни перекроїли?

Зчорніла хата у золі
і перехнябилась ще дужче...
Та є щось в ній, у цій землі,
непереможне, невмируще!

Тож віра житиме у те,
хоч в цій війні й не видно броду,
що знов крізь хату проросте
життя, крислате і густе,
новітнім паростком свободи!

© Сашко Обрій.

#поезія #віршідлядуші #віршіпровійну #віршіукраїнською #відеопоезія #хата #російськоукраїнськавійна #війна #повномасштабневторгнення #сашкообрій