Ліна Костенко "Ті журавлі, і їх прощальні сурми..." Ver.2

Пісня та кліп на вірш Ліни Костенко «Ті журавлі, і їх прощальні сурми…». Цифрова версія.
Відчуй, як класична поезія перетворюється на пісню — магія поезії та музики просто тут.
#ПростийУкраїнець #simpleukr

Ліна Костенко (нар. 1930) — це жива легенда української літератури, одна з найвидатніших поетес сучасності, а також письменниця, дисидентка та громадська діячка. Її називають Царицею української поезії за глибину думки, вишуканість слова, непохитну громадянську позицію та надзвичайну силу духу. Вона є символом незламності українського слова в найскладніші часи.

Життя, сповнене викликів і принципів
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині, у родині вчителів. З раннього дитинства вона вбирала в себе любов до рідного слова та історії. Закінчила Київський педагогічний інститут, а згодом — Московський літературний інститут імені Горького, який, за її словами, дав їй можливість "не бути такою, як усі".

Вона належить до покоління шістдесятників — тих, хто у 1960-х роках наважився говорити правду, виступати проти радянської ідеології та відстоювати українську культуру та мову. Ліна Костенко ніколи не йшла на компроміси з владою, за що неодноразово зазнавала переслідувань: її твори не друкували роками, її ім'я замовчували, але вона ніколи не відмовлялася від своїх принципів. Це період її "мовчання" у літературі, коли вона писала "в шухляду", але не припиняла творити.

Поезія: голос совісті та краси
Поезія Ліни Костенко — це унікальне явище в українській літературі. Вона поєднує глибокий інтелект з тонкою ліричністю, філософські роздуми з чуттєвістю, громадянську мужність з ніжною любов'ю до Батьківщини.

Здобутки та вплив
Ліна Костенко є лауреатом багатьох престижних відзнак, зокрема Національної премії України імені Тараса Шевченка (1987), Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, відзнаки "Золотий письменник України". Проте вона завжди підкреслювала, що найвищою нагородою для неї є любов і визнання читачів.

Навіть у поважному віці Ліна Костенко продовжує залишатися камертоном української совісті та незламності. Її поезія — це не просто текст, це голос нації, що вірить у своє майбутнє і відстоює свою гідність. Вона є живим втіленням слова "Україна", і її внесок у нашу культуру та самосвідомість є неоціненним.

Ті журавлі, і їх прощальні сурми…

Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.

Сумна арфістко — рученьки вербові! —
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.