Nevymkneni - Я не ревную

#українськамузика
Ну, коротше…
Ми ж зустрічаємось, так?
Ну… я так думав.
Бо після восьмої кави і трьох ночей у тебе
якось логічно було б… ну… бути разом?

А потім я бачу ЙОГО.
Твого… колишнього…
У нашому дворі.
У нашому святому дворі!

І він…
в твоїй куртці.
В тій, про яку ти сказала:
“Ой, забери, вона тобі личить”.

Так що — це був подарунок?
Чи просто… тимчасове сховище?

Я не ревную!
Я читав статті!
Я проходив терапію!
Я знаю різницю між контролем і тривогою!
Але…
ЧОМУ він тримає твою термокружку?!
ЧОМУ вона в нього в руках, а не в тебе?!

І це не газлайтинг!
Я просто пам’ятаю,
що запальничка лишилась у його машині.
НУ ТИ Ж САМА ЦЕ КАЗАЛА!

Ти казала: “Ми давно розійшлись”…
Але чого тоді в шафі його худі?
Чого його брелок на твоїх ключах?
Чого він досі лайкає всі твої сторіс?

Він знов прийде сьогодні…
Я вже дихаю в пакет.
Зай…
Зая…
Я тут при чому?
Я взагалі тут є?

Ти сказала, що я “драматичний”.
А потім виклала пост про здорові межі…
І пішла на чай з ним,
бо він “знає твою собаку довше”.

Це не зцілення.
Це рецидив, сонечко.
Це отой самий коло-круг,
де ти кажеш “все”,
але не кажеш “назавжди”.

Я не ревнивий — я уважний!
І… ну… трохи порізаний емоційно,
бо, ну, чоловіки теж мають почуття!
Я це читав у статті!
І чув від терапевтки!
Я, між іншим, плакав у коридорі — цивілізовано!

Ти казала: “Все, ми розійшлись”…
Але хто ж тоді пише тобі “лол” о 1:47 ночі?
І чого він стоїть під домом
як ліричний герой без сенсу?

Зая… чого я відчуваю,
що я — запасний варіант,
поки він “розбереться з собою”?

Це не поліаморія!
Це не “відкрите серце”!
Це я, який випадково опинився
в трикутнику з чоловіком,
який досі називає тебе “соняшник”.

Я не підписувався
на романтичний хорор-фільм із бонусним Кайлом
(ну чи ким він там є).

Я!
Не!
Погоджувавсь!
На!
Цю!
Приховану!
Трійцю!

Цього не було в умовах користування стосунками!
Я читав дрібний шрифт!

Ти казала: “все скінчено”…
Але зберігаєш його листівку, бейджик і плейлист!
І от — він знову приїхав.
Я бачу фари.

Знаєш шо…
Я піду пішки.
Без кросівок.
Без гідності.
Як інді-протаґоніст у фіналі фільму,
який ніхто не фінансував.

До зустрічі, зай.
Або не зустрічі.
Бо я — все.
Я вийшов із кадру.