Потяг рушив із засніженої станції огорнутої вечірніми вогнями

Потяг рушив із засніженої станції огорнутої вечірніми вогнями. На пероні залишаються теплі круглі лампи припорошені білим снігом. Скрип дверей і до купе зайшов статний, високий чоловік, який ледь пройшов через дверний пройом.
Привітавшись тихенько вмощується напроти.
-  Куди шлях тримаєте?
-  До Львова.
Він схилив голову й засмучені карі очі відвів у сторону.
-  Ви самі їдете?
-  Ні, дружина та діти «розкидані» по інших купе.
Як тільки він згадав про родину на його обличчі з’явилася посмішка.
-  Так ви цілою родиною зустрінете Різдво у Львові?
-  Ми лише на два дні. Вирішили влаштувати свято для дружини, у неї день народження.
-  Львів чудове затишне місто зі своєю незабутньою атмосферою. Вуличками з кав’ярнями та історичними будинками (про Львів можу говорити годинами, про його п’янкий аромат кави, різноманітні церкви, пригоди з добиранням до стадіону, будиночками ніби обіймають один одного).
-  Львів для мене випробування.
-  Чому?
-  Я лише 2 місяці тому повернувся з Авдіївки. Перші тижні взагалі не виходив з дому. Важко знаходитися серед людей. Подорож для мене випробування, але хочу зробити свято для родини. Вони чекали, підтримували…
Понад 20 місяців він служив в одній з бригад Полтавщини.
-  25 лютого стояв з речами під військкоматом. До цього раніше не служив. Працював у комп’ютерній сфері. Намагався потихеньку повернутися до роботи.
-  У Ваш зріст майже під 2 метри. Чи важко високому знаходитися в окопах?
-  Високих, мабуть, лише в танкісти не беруть – може не влізти, а так беруть всіх.
Був у мене кумедний випадок на полігоні. Нас під Авдіївкою вчили штурмувати окопи. Розділили на двійки. Я потрапив в одну з останніх. Передімною хлопці пройшли та позбирали усі розтяжки. Далі в окоп зайшов я й спокійно працював, думаючи, що внизу всі розтяжки прибрали хлопці. Й раз… на касці відчув розтяжку. Ось і мінус великого зросту.

Ніхто з нас не народжений для війни. Вчора ти ще був вчителем історії, будівельником, журналістом, працював у сфері ІТ, а сьогодні тримаєш автомат, щоб захистити найцінніше. Повертаючись додому необхідно усвідомлювати, що є речі, які залишаються незмінними: дитячий сміх навколо новорічної ялинки або у парку, ранковий чай з бергамотом й вітання сусідів: «Доброго ранку».