Монолог душі - Лілія Кравченко і ШІ

Монолог душі

Мені так хотілося жити
і всім дарувати тепло,
та тільки у місячнім світлі
не гріє воно, все-одно.

Мені так хотілося знати,
що я є для когось одна
та тільки, сховавшись за ґрати,
мені відповіли: дурна!

Мені так хотілось летіти
до неба, до синіх висот
та я, не зустрівшись із літом,
піднялася на ешафот.

І тихо стікаючи кров'ю,
я все ще питаю: за що
ви, люди, мене не любили,
втоптавши в багнюку добро?!

12.12.2020 р., м. Львів

#відеопоезія #poem #music #віра #віршіпрокохання #поезія_вірш_вірші #поезія