Війна! Волонтери! Втрати!

Війна…
Вона навчила нас жити з болем, втратами й усвідомленням, що кожен день може бути останнім.

Нещодавно ми втратили Віталія. Неймовірно добру, чуйнісіньку людину, волонтера, який завжди був готовий прийти на допомогу.
Віталій був дотичний до нашої команди Благодійного фонду «Я ДОПОМАГАЮ».
На цій війні наша команда вже втратила двох людей. І кожна така втрата – це рана, яка ніколи не загоюється.

Кожна гуманітарна місія в прифронтовій зоні – це випробування. Це ризик, це біль, але й щастя знати, що ти допоміг іншим вижити.
І якщо на те Божа воля – сьогодні ти повернешся додому до своїх рідних.

Бо волонтерство – це не просто робота. Це коли ти віддаєш себе повністю заради служіння людям.

Саме в пам’ять про Віталія та Володимира я хочу розповісти про життя волонтерів – з досвіду Фонду «Я ДОПОМАГАЮ».
Віталій був одним із тих, хто разом із нами розпочинав проєкт соціального таксі в Херсонській області.
Ті самі автомобілі, які згодом стали «законною ціллю» для російських військових.
Про це відкрито писали пропагандистські телеграм-канали, а після слів – почалися дії терористів.

Я закликаю сьогодні всіх представників гуманітарного сектору:
розповідайте про свій досвід у прифронтових зонах.
Показуйте правду такою, якою вона є.
Не заради слави. А заради пам’яті тих, хто віддав своє життя, рятуючи інших.

Нехай їхня самопожертва буде світлом, яке показує нам шлях.
І нехай ми всі пам’ятаємо: волонтери – це ті, хто тримають життя поруч зі смертю

—

War…
It has taught us to live with pain, with loss, and with the awareness that every day might be our last.

We recently lost Vitalii — an incredibly kind, deeply compassionate man, a volunteer who was always ready to help.
Vitalii was closely connected to our team at the “I HELP” Charitable Foundation.
This war has already taken two members of our team.
And each loss leaves a wound that never truly heals.

Every humanitarian mission in the frontline zone is a test.
It is risk. It is pain.
But it is also the profound privilege of knowing that you helped others survive.
And if it is God’s will — you return home to your loved ones.

Because volunteering is not just a job.
It is giving yourself completely in the service of others.

It is in Vitalii’s and Volodumer memory that I wish to speak about the life of volunteers, from the experience of the “I HELP” Foundation.
Vitalii was among those who helped launch our social taxi project in Kherson region —
those very vehicles that later became “legitimate targets” in the eyes of Russian forces.
This was openly stated in propaganda Telegram channels.
And after the words came the actions of terrorists.

Today, I call on everyone in the humanitarian sector:
Speak about your experience in frontline zones.
Show the truth as it really is.
Not for recognition —
But in memory of those who gave their lives to save others.

Let their sacrifice be the light that shows us the way.
And let us never forget:
Volunteers are those who hold life close to death.