День, коли мене не стане || kryzhana || Ukrainian Post-Punk || Darkwave (Official Audio)

Це дуже особиста пісня. Вона про батька, який попри біль продовжував жити не для себе, а задля своєї дитини, знаючи, що одного дня просто не прокинеться.

Час іде крізь пальці,
В мене тіні на стіні.
Дата смерті на папері,
В календарі моїм.

Кава гірка, ранки темні,
Я знаю, що дні мої скінченні.
Навіть зорі тихо шепочуть:
“Тобі скоро йти…”

Всі навколо сміються, я теж усміхнуся,
Кажу, що все добре, не зізнаюся.
На грудях важко, дихати складно,
Але якось живу — напоказ, нещадно.

Я знаю день, коли мене не стане,
Тому живу, ніби все нормально.
Сміюся, хоч хоооолод у душі,
Тримаюсь, поки ще можу іти.

Я знаю день, коли мене не стане,
Тому живу, ніби все нормально.
Сміюся, хоч хоооолод у душі,
Тримаюсь, поки ще можу іти.

Скільки ночей лишилось мені?
Знаю точно, рахую дні.
Знаю точно, та мовчу про це,
Час іде, і це мене вб’є.

Говорю байдуже, хоча болить,
Живу для когось, хоч все горить.
Всі навколо сліпі, бо їм не знати,
Як це: наперед себе ховати.

І хочеться втекти, зникнути тихо,
Але куди, якщо дата — лихо.
В дзеркалі я — холодна, чужа,
Я знаю свій строк, я напівжива.

Я знаю день, коли мене не стане,
Тому живу, ніби все нормально.
Сміюся, хоч хоооолод у душі,
Тримаюсь, поки ще можу іти.

Я знаю день, коли мене не стане,
Тому живу, ніби все нормально.
Сміюся, хоч хоооолод у душі,
Тримаюсь, поки ще можу іти.

Кімната темна, світанок близько,
Я вже майже чую голоси.
Знаю фінал, та ще трохи лишилось,
Вдаю, ніби це все уві сні…