Чарівна мелодія лісу

Ось і прийшла зима. Найближчий ліс стоїть, немов зачарований. Дерева одягнулися в білосніжні шалі, та тільки ялини й витончені сосни виділяються на їхньому фоні своїми зеленими сукнями. Тиша. Спокій. Не чути жодного звуку. Здається, що всі звірі й птахи поснули або перебралися жити в теплі краї. Але це не так!

Ланцюжок різноманітних слідів, залишених на снігу, свідчить, що життя в лісі не припинилося. Ось далеко промайнув лисячий хвіст. Швиденько сховалася в нірку мишка. Високо, тримаючи горішок у зубах, спритно перестрибнула з гілки на гілку маленька білочка. Зовсім поруч заєць-біляк пробує віддерти кору від стовбура берізки. Їсти хоче, бідолаха. А червоногруді снігурі, зручно влаштувавшись на горобині, гордовито за ними спостерігають і час від часу клюють терпкі ягоди.

Сонце світить, проте його промені дають мало тепла. Зима повільно, але владно вступає у свої права.