Ліна Костенко “Пісенька з варіаціями“ (І все на світі треба пережити)

Пісня та кліп на вірш Ліни Костенко “Пісенька з варіаціями“ (І все на світі треба пережити). Цифрова версія.

Ліна Костенко (нар. 1930) — це жива легенда української літератури, одна з найвидатніших поетес сучасності, а також письменниця, дисидентка та громадська діячка. Її називають Царицею української поезії за глибину думки, вишуканість слова, непохитну громадянську позицію та надзвичайну силу духу. Вона є символом незламності українського слова в найскладніші часи.

Життя, сповнене викликів і принципів
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині, у родині вчителів. З раннього дитинства вона вбирала в себе любов до рідного слова та історії. Закінчила Київський педагогічний інститут, а згодом — Московський літературний інститут імені Горького, який, за її словами, дав їй можливість "не бути такою, як усі".

Вона належить до покоління шістдесятників — тих, хто у 1960-х роках наважився говорити правду, виступати проти радянської ідеології та відстоювати українську культуру та мову. Ліна Костенко ніколи не йшла на компроміси з владою, за що неодноразово зазнавала переслідувань: її твори не друкували роками, її ім'я замовчували, але вона ніколи не відмовлялася від своїх принципів. Це період її "мовчання" у літературі, коли вона писала "в шухляду", але не припиняла творити.

Поезія: голос совісті та краси
Поезія Ліни Костенко — це унікальне явище в українській літературі. Вона поєднує глибокий інтелект з тонкою ліричністю, філософські роздуми з чуттєвістю, громадянську мужність з ніжною любов'ю до Батьківщини.

Здобутки та вплив

Ліна Костенко є лауреатом багатьох престижних відзнак, зокрема Національної премії України імені Тараса Шевченка (1987), Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, відзнаки "Золотий письменник України". Проте вона завжди підкреслювала, що найвищою нагородою для неї є любов і визнання читачів.

Навіть у поважному віці Ліна Костенко продовжує залишатися камертоном української совісті та незламності. Її поезія — це не просто текст, це голос нації, що вірить у своє майбутнє і відстоює свою гідність. Вона є живим втіленням слова "Україна", і її внесок у нашу культуру та самосвідомість є неоціненним.

Пісенька з варіаціями

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить…

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.