Тодось Осьмачка – До Лемківського Бору (Symphonic Gothic Rock / Epic Orchestral)

"До Лемківського бору" – це пронизливий твір Тодося Осьмачки, поета трагічної долі, який все життя тікав від репресій. У цій музичній адаптації вірш перетворюється на монументальну Symphonic Gothic Rock композицію.

Важкі оркестрові партії, похмурі "думові" гітари та емоційний вокал малюють картину прощання вигнанця з рідною землею перед лицем навали. Слова "сюди вже близиться москаль" звучать як вирок, що змушує героя обрати шлях у невідомість замість неволі. Це музика глибокого болю, самотності та мужності зустріти "нове прийдешнє і труну".

Історія циклічна. Ворог той самий, але сьогодні ми не тікаємо. Ми стоїмо і даємо відсіч, щоб наші діти не мусили прощатися зі своїми "борами" та домівками.

Підтримайте Збройні Сили України! Ваш донат у будь-який фонд, якому ви довіряєте (Повернись Живим, United24, Фонд Притули тощо), – це наша зброя проти споконвічного ворога.

Музика створена за допомогою Suno AI.

Відчули цей трагізм?

👍 Підтримайте лайком, якщо вважаєте, що така поезія має звучати гучно.

🔔 Підпишіться та натисніть на дзвіночок, щоб не пропустити нові історичні епоси.

💬 Напишіть у коментарях, які думки викликають у вас ці пророчі рядки Осьмачки?

Текст пісні:

З налитого асфальтом бруку
Прийшов я в муці та в журбі
Сказати тільки на розлуку
,,Прощай" останнєє тобі.
І не тому, що я до гуду
Уже чутливіший твого,
Але тому, що не забуду
Ніде, ніде уже його.

Бо гнувся ти в яри тьмо-тьмущі,
І роззявляв ти довгий рев,
Аби я йшов в найглибші пущі,
До наймогутніших дерев.
І хоч завжди в гудінні-свисті
Я розумів думки твої,
Але не йшов по палім листі
У невідомії краї.

Бо на горі, де в соснах мряка
Приховує гадючий лаз,
Бездружній, я тужив і плакав
У самоті тяжкій не раз.
І з свідками і сліз, і горя
Було розлуку брати жаль,
Але тепер в червоних зорях
Сюди вже близиться москаль.

І через те прощай, стихіє,
Стрічатися не хочу з тим,
Який на душу гірше діє,
Ніж на рої бджолині дим.
І заґратований в ґраніті
Щасливіший напевно є
Від отакого серця в світі,
Як змучене життям моє.

Бо він у далечінь байдужу
Вдивляється чуттям живим,
І бачить ту єдину душу,
Яка ще журиться за ним.
А я ж куди, в яку путь сіру
Покличу спогад дорогий,
Щоб воскресити в серці віру,
Що ще й для мене єсть боги?

Нема, нема й сердечні луни
Мої не гомонять ніде:
На Сході батьківськії труни,
На Заході ж моя десь жде.
А в тебе ж тільки те, що треба
Чужим музикам на баси,
І дивляться з твойого неба
Чужі боги, неначе пси.

І ти вже тут, хоч наостанці
Затям цей горопашний гріх,
Щоб знати все, чого вигнанці
Бояться закликів твоїх ...

Шуми ж, мій боре, вий протяжно
Про вільну в себе давнину,
Щоб я зустріти міг відважно
Нове прийдешнє і труну!
Нове прийдешнє і труну!

#ТодосьОсьмачка #ДоЛемківськогоБору #SymphonicGothicRock #EpicRock #Suno #SunoAI #УкраїнськаПоезія #МУР #Еміграція #Боротьба #ЗСУ #Донат