Загата | Антін Дикий - "Кучерявий вечір"

Проєкт "Загата" створено, щоб привертати увагу до поетів Розстріляного відродження та зробити їхні тексти ближчими сучасному слухачеві. Композиції можна знайти на стрімінгових музичних сервісах: Spotify, YouTube Music, Apple Music.

АНТІН ДИКИЙ (1900–1937) — український письменник, драматург, директор Харківського історичного музею. Член «Плугу» та ВУСПП.

Народився 1 (14) серпня 1900 року в селі Велика Андрусівка на Херсонщині (нині Кіровоградська область) у бідній селянській родині. Рано осиротів, наймитував. Не мав початкової освіти, у 14 років був неписьменним. Працював у кузні та на чавунно-ливарному заводі. З 1917 року близько п'яти років служив у червоногвардійських загонах.

У 1923 році оселився в Харкові. Належав до літературних організацій «Плуг» та ВУСПП. Автор збірки поезій «Огонь цвіте» (1927), оповідань («Три сторінки», «Кирило Стрюк») та п'єси «Сухий закон» (1932, у співавторстві з Олексієм Полторацьким). На момент арешту працював директором Харківського історичного музею.

Заарештований у жовтні 1937 року, виключений з компартії за дружбу з «ворогом народу» журналістом Євгеном Касяненком. Під тортурами «зізнався», що був завербований Касяненком у 1935 році в «українську націоналістичну антирадянську організацію» з метою відокремлення України від СРСР та в організації терористичної групи для вбивства Станіслава Косіора.

30 грудня 1937 року визнав провину і просив про помилування. Засуджений до розстрілу з конфіскацією майна.

Страчений 31 грудня 1937 року в Харкові. Реабілітований 28 травня 1959 року завдяки клопотанню його доньки Інти.