Чари Ночі - Олександр Олесь | Doom-infused Sleaze Rock | 🔥

🔥 Діалог молодості й вічності
На екрані — дві постаті однієї людини: юнак і старий. Це символічна зустріч минулого і теперішнього, боротьба пристрасті з досвідом. У пісні їхні голоси зливаються в дискусію про молодість і жагу до життя.

📝 Поетична основа:
Олександр Олесь — «Чари Ночі»
Цей вірш — гімн швидкоплинності, коханню й миті, яку варто ловити, бо вона не повториться.

🎸 Музичне звучання:
Doom-infused sleaze rock, переплетений з інфернальним глем-металом. Глибокий вокал створює тінь і напругу, тоді як молодий голос вибухає пристрастю й світлом. Гітари ревуть, а ритм нагадує танець на межі життя й смерті.

🌌 Настрій композиції:
Це музика про пристрасть, яку не спинити. Про солодку й болючу молодість, що завжди вислизає крізь пальці.

🕯️ Символіка:
Старий — це тінь часу, що нагадує про вічність смерті. Молодий — вогонь, який горить тільки одну мить. Разом вони уособлюють вічний конфлікт бажання жити і неминучості згасання.

📚 Цікаво знати:
Олександр Олесь — один з найвидатніших українських поетів початку ХХ століття. Його творчість зачаровує своєю музичністю і глибиною.
Символічне повернення поета — у 2017 році прах Олександра Олеся перепоховали в Києві після десятиліть еміграції. Це стало подією, яку назвали поверненням поета на Батьківщину
«Чари Ночі» — це один з найзагадковіших його віршів, який надихає та змушує задуматися про суть буття і кохання. Текст вірша має мелодійну структуру й неодноразово покладався на музику. Саме тому він так органічно звучить у пісенному виконанні.

Текст:
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"