Тарас Шевченко – Чума (90s Heavy Metal Ballad)

Пориньте в моторошну, епічну атмосферу вірша Тараса Шевченка "Чума", втіленого у формі потужної хеві-метал балади в стилі 90-х.

Ця композиція, створена за допомогою Suno AI, майстерно використовує динаміку для передачі жаху поеми. Вона починається тихо й атмосферно, з чистих арпеджіо електрогітари, малюючи образ Чуми, що "мете собі, як помелом" серед квітучої весни. Але цей зловісний спокій вибухає у важкий, емоційний та драматичний приспів з дисторшном, що описує відчай людей, які "мов злякані ягнята... та й мруть".

Потужний, чистий чоловічий баритон звучить чітко на передньому плані (vocals forward), передаючи весь сум та безвихідь цього темного, але величного твору.

Музика створена за допомогою Suno AI.

Чи відчули ви цей контраст між весною та смертю?

👍 Підтримайте лайком — нехай ця музика "мете, як помелом" у трендах.

🔔 Підпишіться та натисніть на дзвіночок, щоб не пропустити нові темні балади.

💬 Напишіть у коментарях, як вам таке поєднання квітучих садків і чорних могил у вірші?

Текст пісні:

Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І со святими не співала,
Чи городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом.

Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою божою умиті,
Біліють. Весело землі:
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.

А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть. По улицях воли
Ревуть голодні, на городі
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.

Заснули, добре, знать, заснули,
Святу неділеньку забули,
Бо дзвона вже давно не чуть.
Сумують комини без диму,
А за городами, за тином
Могили чорнії ростуть.

Під хатами поміж садами,
Зашиті в шкуру і в смолі,
Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину — і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці,— село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.

Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли.
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили.

Мов оазис, в чистім полі
Село зеленіє.
Ніхто в його не заходить,
Тілько вітер віє...
...Пожарище не пустили
Та не запалили
Села того зеленого.
Згоріло, зотліло,
Попіл вітром розмахало,
І сліду не стало.
Отаке-то людям горе
Чума виробляла.

#ТарасШевченко #Чума #HeavyMetalBallad #Suno #SunoAI #90sMetal #УкраїнськаПоезія #УкраїнськийМетал #DarkMetal #Шевченко