«Коли ти Вкраїну не кохаєш» - відео на вірш Миколи Вороного 1901-1921

Пісня та кліп на вірш Миколи Вороного – «Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш...» . Цифрова версія.
Відчуй, як класична поезія перетворюється на пісню — магія поезії та музики просто тут.
#ПростийУкраїнець #SimpleUkr

Микола Вороний (1871–1938) — це одна з найвидатніших постатей українського модернізму, поет, письменник, перекладач, театрознавець, режисер, актор, публіцист і громадсько-політичний діяч. Його називають "сонцепоклонником" і "засновником українського символізму", адже саме він рішуче заявив про потребу оновлення української літератури, звільнення її від етнографізму та орієнтації на європейські мистецькі течії.

Життя: від "чистого мистецтва" до трагедії
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) в родині ремісника. З юності він виявляв різнобічні здібності та прагнення до знань. Навчався в Харківському, а потім у Львівському університетах, хоча й не закінчив їх. Його життя було сповнене подорожей, навчання за кордоном (у Віденському університеті), що значно розширило його світогляд і познайомило з європейськими культурними тенденціями.

Він працював на різних посадах, займався громадською діяльністю. Був одним з активних учасників українського національного руху. У 1901 році він виступив зі знаменитим "Відкритим листом до українських письменників", де закликав до модернізації української літератури, долучення її до світових мистецьких течій, збагачення новими формами та ідеями "чистого мистецтва". Цей лист став маніфестом українського модернізму.

Після революційних подій 1917 року Вороний емігрував, деякий час жив у Варшаві, працював в Українській дипломатичній місії, викладав у консерваторії. Проте у 1926 році, сподіваючись на відродження України, повернувся на Батьківщину, до радянської України. Це рішення виявилося фатальним. У 1934 році його заарештували за звинуваченням у належності до вигаданої контрреволюційної організації.

Микола Вороний був розстріляний 7 червня 1938 року разом із сином Марком (також талановитим поетом, який став жертвою репресій) під час сталінського "Великого терору". Він став однією з численних жертв "Розстріляного Відродження". Реабілітований посмертно.

Творчість: гімн красі й волі
Творчість Миколи Вороного є одним з найяскравіших прикладів українського модернізму та символізму. Його поезія відзначається вишуканістю, музичністю, багатством образів та ідей.

Спадщина "співця весняної краси"
Микола Вороний — це не лише блискучий поет, а й сміливий реформатор, який проклав нові шляхи в українській літературі. Його життя і трагічна доля є гірким нагадуванням про ціну, яку українські митці платили за своє слово і свою національну позицію.

Сьогодні твори Миколи Вороного є невід'ємною частиною золотого фонду української літератури. Його поезія, сповнена краси, глибини і патріотизму, продовжує надихати і зворушувати серця читачів, нагадуючи про велич українського духу та незламність національної ідентичності. Він є одним з тих, хто сформував обличчя сучасної української літератури.

Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш...

Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш,
Хай цінний скарб краса твоя
І чарами її ти всіх собі звабляєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.

Нехай у грудях ти чудове серце маєш,
І серце те усіх звабля
Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.

Нехай ти розумом всю правду оглядаєш,
З гори мов сміливе орля,
А стріхи рідної не бачиш і не знаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.

Нехай за правду в бій ти чесно виступаєш,
Нехай не жалуєш життя,
А кривди Нації в душі не відчуваєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.

Ти не моя, о ні, даремно ти гадаєш,
Що сам прийду до тебе я
І хоч би ти прийшла мене не ублагаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.